TextBook – Під нами земля горить, а ви… Зовсім знахабніли! – шаленів лідер насильників і вбивць. – А ти що тут робиш, Ковальова?! – роздратовано гримнув на неї він.
– А ти? Ти що?! – заволала вона у відповідь істерично й грізно. – Це ти?! Ти?! Це ви вчора мого батька і дядька Миколу?!
– Так це був твій батько? – почорнів обличчям Мир.
Боже, він навіть не намагався заперечувати!
– Так, – відповіла вона безбарвно. – Це був мій батько.
– Мені кінець, – переконано сказав Красавицький. – Просто закляття якесь! Вони неодмінно це розкопають.
– Хто? – перестала розуміти його вона.
– Менти, – клацнув зубами він. – Перший труп – Рита! Другий – батько іншої одногрупниці. Все веде до мене! Я ніколи не відмиюся!
– Мій тато живий, убитий його друг, – глухо поправила Ковальова.
– Не має значення, – відмахнувся він. – Тобто це добре, що твій батько живий, але… Вони однаково прикопаються! Сьогодні знову приїжджали. Всі, абсолютно всі думають, що це я! Ми! – з ненавистю зиркнув він на свою повергнуту команду. – Але сьогодні я таки кого-небудь уб’ю!
Він повільно пішов на Олега.
Поранений тужливо заскавчав на підлозі і спробував відповзти. Збитий із ніг боязко позадкував.
– Та присягаюся, ми тільки поприколювались, – пискнув він.
– Приколіст чортів! – заревів той, насуваючись. – А вона зараз піде й заяву напише, а менти ваш прикол до справи пришиють. Нас ось-ось за вбивство посадять – не до в’язниці, так до божевільні… Ось там ти і наприколюєшся, суко!
Він ударив його.
Розлючений Олег погрозливо витер кров із рота й кинувся на ватажка. Але він явно поступався йому – в люті Мира була приреченість загнаного звіра, якому вже зовсім нічого втрачати. Обоє покотилися по брудній підлозі…
– Так це не ти?! Не ти? – озвалась обімліла Марійка, від щастя вимовляючи всі голосні радісно-округло. – Стій, Мире, прошу тебе, стій! – заволала вона.
Забіяки завмерли, як по команді: «Море хвилюється три».
– Ти теж, теж на мене думала?! – переконано звинуватив її він, але відразу ж закивав, розуміюче і приречено. – Звичайно, тепер ти ні за що не повіриш…
– Я вірю! Вірю! – замахала Марійка кистями рук так, немов збиралася злетіти. – Чесне слово!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Київські відьми. Меч і Хрест» автора Кучерова В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ тринадцятий, у якому збувається пророцтво брюнета“ на сторінці 6. Приємного читання.