TextBook – Правильно робиш, – буркнув Мир, кривлячись і притримуючи рукою забиту потилицю. – Алібі липове. Дівчатка підтвердили. – Він стомлено опустився на землю.
– Що я тобі казала? – мовила Чуб із пафосом прокламатора на барикадах. – Якісь хвойди!
– Ліда і Женя, – уточнив він. – Самі прибігли, коли зрозуміли, що подружку свою угробили.
– Як це? – обмерла Марійка.
Мир стомлено зітхнув.
– Ну, Рита сто разів на мене нависала: візьми та візьми мене з собою, я теж у дігери хочу. А я відмовлявся: з такою ж одна морока. Та й плювати їй на все, просто привід.
– Ногу підверне і на шию повіситься, – сухо погодилася Дарина Чуб, що колись активно практикувала такий спосіб зближення.
– А вони записку їй передали. Типу, від мене. Себто, по приколу. «Якщо хочеш дізнатися, що означає бути дігером, зустрічаємось о 19.00 біля Кирилівської церкви. М. К.».
«М. К., а не К. Д», – з полегшенням подумала Марійка.
– А чому біля Кирилівської? – прискіпливо поцікавилася Дарина, що теж пам’ятала повне ім’я Мира.
Мирослав знову зітхнув.
– Тому що тут трубу прорвало, й аварію в новинах показували. І відразу на дігерів натякали, не знаю вже чому, – ми в Кирилівські ніколи не спускались. А записку їхню в Рити знайшли, через неї на мене й наїхали. Слава Богу, почерк не мій. Женя підробила, як завжди.
– Чому ж вони в міліції все не розповіли? – обпалила його недовірливим поглядом Чуб.
– Та тому що суки! – злісно виплюнув Мир. – Бояться, що їх у співучасті звинуватять. Втім, правильно – менти б із них так просто не злізли.
– А що вони на тобі сидять, їх не турбує?
– Ще й як турбує, – признався він. – Коли мене затримали, вони з переляку до моїх батьків прибігли й заявили, що я всю ніч із ними був – із двома відразу. А я тепер мовчу, тому що джентльмен і їхню честь вигороджую. Ну а батьки відразу за адвоката – і в прокуратуру.
– Так, – прийняла рішення Дарина. – Давай мені їхні телефони, я сама їх запитаю!
– Та будь ласка, – розсердився Красавицький. – 494-22-27 – Лідин. Женин не пам’ятаю. У Ліди запитаєш. Тільки тобі вони нічого не скажуть!
– Записка була, мені тато розповідав, – кинулася йому на підмогу Марійка.
– Він міг сам її написати. Чи попросити когось.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Київські відьми. Меч і Хрест» автора Кучерова В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ тринадцятий, у якому збувається пророцтво брюнета“ на сторінці 9. Приємного читання.