Розділ тринадцятий, у якому збувається пророцтво брюнета

– Яка пташка до нас залетіла, чуєш, Олеже? – свиснув він, роздивляючись її, немов нежданий виграш у лотерею.

– Вона не пташка, а жаба-мандрівниця, – виправив другий. – Ну, і що ж ти тут робиш? Га, кралю?

– Я прийшла. Мені було цікаво… – прошепотіла Марійка.

– Ну-ну, чим же ми цікавимося? – підхопив смугастий. – Сатанізмом? Жертвопринесеннями? Дивися, Олеже, вона навіть свічку захопила. За упокій її хотіла поставити? Чи за здравіє Сатани?

Смугастий уривчасто заіржав.

Олег мовчки взяв свічку з її рук і посміхнувся, підхоплюючи жарт:

– Ні-і, ти спішиш. Вона хотіла, щоб хтось над вами свічку потримав. Отже, давай, не томи дівчину… – Він зробив недвозначний жест рукою.

І Марійчине серце нестримно провалилося в живіт, а живіт завив од передчуття страхітливого фіналу.

– Не треба… – розширила вона очі.

– Ну от, тепер уже «не треба», – проспівав блазнюючи Олег. – Які ви, дівчата, непостійні. Так і серце чоловікові розбити можна.

Смугастий схопив її за плечі й притиснув до стіни.

– Дарино! – відчайдушно заволала Марійка. – Чорт! – понадіялася на вчорашнє диво вона.

Дива не сталось. Її крик падав у повітря, як у вату: вона зайшла не так уже, та все ж досить далеко для того, щоб її заклики гаснули, не встигнувши долетіти до людей. І вона розуміла це.

– О, та тут іще й Дарина є! – продовжував вдавати ідіота другий. – Дарино, Дашуню, біжи сюди, тебе подружка кличе! Вона одна за двох відбувати не хоче!

Марійка істерично сіпнулась усім тілом: права долоня смугастого рішуче ковзнула під її сорочку й розкрила обгортку ліфчика. Лівою він зчепив її руки ззаду. Стало нестерпно бридко і водночас якось парадоксально однаково.

– Ги, яка класна цицька! – Смугастий ривком задер Марійчину сорочку, показуючи другу грудь, що лежала в нього на долоні. Друг нестримно зареготав. – А тут у нас що приховане, чуєш, малятко?

Він квапливо смикнув блискавку на її брюках.

– У, моя солодка… Ну давай, маленька, давай… – Смугастий раптом потік збудженим потом, запихкав і мішком повалив її на землю, придавлюючи своїм довгим тілом. – Тільки не надумайся дряпатися, суко! А то… Гей, ти, кинь свічку, зірви з неї штани!

Марійчині джинси поповзли на щиколотки, Смугастий нетерпляче розсунув стегнами її ноги й закопошився у себе в паху.

– Ну, давай, засандаль їй! – крикнув «свічник». – Ти не один. Іншим теж хочецця!