Розділ 10 ВТРАТИ

— Погана пам’ять… Зовсім неуважним стаю, часто забуваю, де кладу деякі свої записи. А, можливо, й гублю їх.

— Дивись, не загуби якийсь секрет Клану, — усміхнулася майстриня. Евагор теж силувано посміхнувся у відповідь.

Пролунав нерішучий стукіт у двері.

— Увійдіть, — голосно вимовила майстриня Лікофрон.

Двері відчинилися, і до учительської обережно зайшла учениця в каптурі. Зачинивши за собою двері, вона скинула каптур. Це була Гелео. Лікофрон знала про навчання в Академії лебенійки, але не викладала в неї, тому з цікавістю розглядала дівчину. Гелео тихо промовила своїм незвичним голосом:

— Я можу побачити магістерку Ірене Урегус?

— Боюсь, що ні, — співчутливо промовила Аделіна.

— А… коли вона буде?

— Ви мене не зрозуміли. Її більше не буде. Ірене Урегус позбавлена ступеня магістерки і… ви її більше не побачите.

Дівчина злякано подивилася на Аделіну, а потім на Евагора, немов шукала у нього підтримки.

— Як це… за що?

— А це, дівчинко, вже не стосується учнів, — з теплотою, але й твердістю промовила Лікофрон.

Гелео вимушено кивнула і попрямувала назад до дверей, але потім зупинилася й обернулася:

— Я написала роботу… Магістерка… Пані Урегус попросила…

Аделіна підійшла і взяла з рук лебенійки сувій паперу. Евагор простягнув руку, і Лікофрон передала сувій йому.

— Я тепер буду викладати усі курси, що читала Урегус, — пояснив він. Потім прочитав заголовок роботи: — «Лебенійська культура». Цікаво. Ви дозволите мені ознайомитись?

Гелео нерішуче стенула плечима.

— Сідайте, — Евагор кивнув їй на стілець поряд зі своїм столом.

Лебенійка сіла, а Аделіна вийшла з учительської у справах. Майстер залишився наодинці з незвичайною ученицею. Це додало дівчині сміливості, і вона спробувала ще раз запитати:

— А ви не скажете, що сталося з пані Урегус?