Розділ 10 ВТРАТИ

— Ну що ж. Нехай працює. Нічого йому відлежуватися.

Гелео тим часом вже добігала до шпиталю. Проте коли увійшла досередини, то розгубилася. Як же її пропустять до майстра? Вона ж звичайна учениця. До неї підійшла медсестра, красива дівчина, на комірці якої було написано «Інга», і ввічливо запитала:

— Можу вам чимось допомогти?

— Я прийшла до майстра Евагора Елітіса… Мені сказали, що він тут.

— Провідати майстра Елітіса? Яке ваше ім’я?

— Гелео.

— Я запитаю, почекайте тут, — медсестра вийшла, а Гелео стала розглядати порожню залу.

За кілька хвилин медсестра повернулася і трохи здивовано сказала:

— Вам дозволили. Ідіть за мною.

Дівчата піднялися на другий поверх. Біля одних дверей медсестра зупинилася і обережно постукала:

— Нехай заходить, — пролунав знайомий голос.

Медсестра відкрила двері, і Гелео зайшла, вражено дивлячись на Ірене Урегус, котра, вдягнена як медсестра, крутилася біля столика з якимись препаратами.

Ірене озирнулася і мовила:

— Привіт. Майстер ще не прокинувся, чи, вірогідніше, не прийшов до свідомості. Я не буду його тривожити зараз. Можеш зачекати або розповісти, що ти хотіла, мені.

До Гелео не одразу повернувся дар мови:

— Але ж… Мені сказали, що вас засудили…

— Так і було.

— Вас звільнили? — з надією промовила Гелео.

— Ні. Просто виконали вирок.

— Як?! То ви…