Розділ 13 Що далі

— Так заборонено ж було там подорожувати!

— А вони неофіційно! Без погодження!

— Чорт! Скільки загиблих?

— Двоє. Вчитель і дівчинка. Інші діти втекли, тільки перелякані дуже.

— Знову білявку схопив? — спитав перший секретар.

— Ага, як завжди.

Вони знали, що Шпиль хапав худорлявих білявок і примушував їх співати. Мабуть, сподівався серед них знайти Міру. Але кожного разу розчаровувався і з’їдав бідних дівчат.

— Дітей в лікарню, а вчителя з дівчиною спишемо на нещасний випадок, — наказав перший секретар.

— Блискавка?

— Яка блискавка! Два місяці вже дощів немає! Нехай змія укусила. Вчителя. А дівчинка — втопилася.

— У неї розряд із плавання.

— Ну вигадайте ще щось! І огородити той пагорб бетонним парканом, щоб ніхто не ліз!

— Буде зроблено. А ще фотографія є. Ось. Вчитель встиг зробити один кадр перед загибеллю. Фотоапарат цілий залишився.

Перший секретар подивився на фотографію. На ній Шпиль оскалив свою пащу.

— О тварина! Хай йому грець! Прибери це, негатив знищити, щоб ніхто і не знав!

До сьогодні в середньому десяток людей на рік, здебільшого струнких білявок, становляться жертвами Шпиля. Як свідчить Владюша Бар-Кончалаба, картину Міри на стіні вже змили дощі, а нової чудовисько не малює. Забуло? Але виття Шпиля інколи чути в околицях і донині, особливо чомусь у місячні ночі. Якщо буде у таку ніч зачата дитина, то сумна виросте і відлюдькувата. Так кажуть.

Лютий 2009-го — листопад 2010 року

Суми