Розділ 10 Великі приготування і небачена битва

— Що?

— Вона там, — кивнув Чет у бік лугу. — Не можу покинути її.

— Ти їй нічим не допоможеш!

Чет кивнув, він був згодний, що допомогти не міг. Але він все одно повертався.

— Чете, вони ж розстріляють тебе! Мірі цим ти не допоможеш!

— Я не здаватися іду. Просто хочу бути поруч.

Чет пішов до лугу. Дубківський постояв, деякий час вагався, а потім плюнув і пішов за Товаришем. На краю лісу залізли на дерево, спостерігали за тим, що відбувалося на лугу. Як з’явився Шпиль, як його зв’язали.

— Ну і здоровань! — у захопленні прошепотів Дубківський.

— Та бугай, — злісно сказав Чет, який аж скривився, коли Шпиль торкався Міри пальцем, коли влігся поруч з нею і підкорився їй.

Дивилися, як до Шпиля підходить професор Бар-Кончалаба, оглядає чудовисько, просить подряпати його багнетом, збирає надряпане.

— То це твій батько? — спитав Чет.

— Ні! — крикнув Дубківський.

— Тихо ти, дурню! — прошепотів Чет. Сотник і сам зрозумів, що дарма кричав. Посиділи на дереві, крик начебто не почули.

— Він не мій батько.

— Він же казав, що твій.

— Він мені не батько, і все!

— Ти образився на нього?

— Він зрадив маму! Розлучився з нею заради якоїсь хористки! Яка обдурила його, забрала усі гроші і зникла! Він, щоб заробити, почав писати оту книгу «Сто чудовиськ України». Точніше, у нього вона звалась «Сто чудовиськ Малоросії»! Щоб цензура пропустила! Бо ж цензура вважала, що немає ніякої України! Є тільки південно-західні губернії! І він з цим погодився! Не протестував! Він же не тільки дружину зрадив, він і Батьківщину зрадив! В нього ж предки були з козаків, і Кончалаба — козацьке прізвище! Але він казав, що занадто мужицьке, додав собі оте Бар, яке здавалося йому шляхетним! А ще ніколи рідною мовою не розмовляв, тільки російською! Про дворянство мріяв! Зрадник! Тьху! — у запалі шепотів Дубківський і смачно плювався.

— Тихіше ти, — заспокоював його Чет. — І не можна так про батька.

— Він мені не батько!