Розділ 10 Великі приготування і небачена битва

— Його звати Шпиль! — підбіг професор Бар-Кончалаба, який спостерігав за боєм з безпечної відстані. — би ж чули, що та дівчина звала його саме так, і він відгукувався. Його звати Шпиль! А найдивніше те, що з нього зацебеніла кров!

— Кров? Не може бути! Я бачив, як у нього снаряд потрапив, і жодної крові не було! — заперечив Ліберман.

— Та подивіться самі! Ось ходімо! — професор повів комісарів і показав їм великі плями крові. Калюжі прямо. — Це його кров! І він утратив її достатньо багато!

— Але раніше крові не було! — наполягав на своєму Ліберман.

— І не повинно було бути, — несподівано погодився Бар-Кончалаба. — Бо Голем, тобто Шпиль, він же нежива істота, йому не потрібна кров.

— Тоді що це? — показав Люшков на калюжі, які з червоних поступово ставали чорними.

— Це кров і це його кров, в не кров розірваних чи розтоптаних Шпилем солдат, — мовив Бар-Кончалаба і з розумним виглядом закивав головою.

— Але звідки в нього кров, коли її не повинно було бути? — аж загарчав Ліберман, якому здавалося, що професор з нього знущається.

— А ось це питання якраз для науки. Не знаю, чому кров з’явилася саме зараз. Але напевно можу сказати, що це свідчить про великі зміни в організмі Шпиля.

Над лугом, десь у височині, загуркотів аероплан. Кивнув крилами. Люшков замахав рукою в бік, куди побіг Шпиль.

— Це той аероплан, яким мене привезли з Харкова! — Бар-Кончалаба роздивлявся літаючий засіб.

— Як ти здогадався підготувати аероплан? — спитав здивований Ліберман товариша.

— Я ж кажу, що треба планувати не тільки перемоги, а й поразки. Я не виключав, що все піде не так, як я хотів, то підготував запасні варіанти, — пояснив Люшков.

— Що будемо робити далі? — спитав Єрофеєв.

— Готуйте людей в похід. Як тільки дізнаємося, де заліг Шпиль, відразу ж виступимо туди, — сказав Люшков, який вже трошки заспокоївся. — Залишки механічних солдат та панцирників повантажити на потяг і відправити до Москви. Може щось відремонтують. Товариша Туазеста теж туди. Терміново замовити та привезти до Охтирки найбільші ланцюги та морські канати! Здається, тільки ними ми можемо цього клятого Шпиля стримати.

— Слухаюся, — Єрофеєв побіг віддавати накази.

— Здається, я знаю, звідки кров! — скрикнув професор Бар-Кончалаба, який до того стояв замислений.

— І звідки? — недовірливо поцікавився Люшков.

— Шпиль закохався!

— Що? — Люшков презирливо зареготав.