Розділ 6

Минула година. Голова перевернувся, трошки підвівся і з усміхом п’яного священика, готового до сповіді, подивився на дружину. Та пхикнула, а якщо придивитися — навіть трошки плюнула в бік чоловіка. Невідомо, чи долетів її отруйний плювок, але чолов’яга скочив, натягнув валянки (дбайливо зняті жінкою) і пішов за хату до вбиральні. Він вийшов на двір — стояв світлий, морозно-свіжий день. Потупотів навкруги хати — ось уже й жадана будівля. Зробив кілька рухів і тут почув різкі кроки; обернувся, упізнав того, хто наближався. Хотів був відкрити рота й поцікавитись, чого це той лазить у нього по дворі, але тут зненацька повітря засвистіло, морозний потік обдав крижаним дотиком і наступної миті гостра сокира з тонким блискучим лезом опустилася на макітру голови, проникаючи всередину його болісного, похмільного мозку.