Розділ «Монстр»

— Ти засмагла, — здивовано зауважила вона. Присіла поряд і запалила цигарку. Софії навіть здалося, що вона чує запах диму. — Де це?

— Тут.

— Тут можна засмагнути? Дивина.

— А як тебе звати?

— Ти знаєш — Софією.

— Ти — Софа? Справді. Здається, одного разу ми з тобою непогано провели час… Тобі сподобалося?

— Не знаю…

— Не знаєш, чи сподобалося?

— Так.

— Ну добре, я зараз покличу тобі допомогу, — Тіна зробила жест, ніби натискуючи радіоключа. — Три крапки, три тире, дві крапки, тире, дві крапки, тире. На диво ритмічна група — твоє ім’я. Чекай. А мені час…

— Залишся, — попрохала Софія.

— Не можу.

— Чому?

Тіна подивилася на неї здивовано:

— Чому? Адже ти жива.

Тіна зникла, а натомість з’явився гриф. Софія не змогла підвестися. Поворухнулась. Тепер він знявся і не полетів, а сів на верхівку купола, немов чогось очікуючи. Софія знала, чого. Тієї миті, коли вона вже не зможе ворушитися.

Тиша дзвеніла у вухах і, здавалося, від неї вібрували всі снігові вершини навкруги. Лише час од часу тишу порушувало негучне стукотіння — АРМС відстукувала в ефір температуру, вологість, тиск. Дзьобик датчика стукотів по барабану температури: стук, стук, перескочив на барабан вологості: стук, стук, потім на тиск: стук, стук. Від датчиків, що знаходилися на даху, чорні кабелі тяглися до отвору, опускалися вниз до передавача і той автоматично надсилав метеопараметри до обсерваторії. Можливо, їх зараз навіть приймає той хлопець, що відстукав їй тоді «ХЩ» — хай щастить.

Софія раптом подумала про те, що помре, а станція буде продовжувати стукотіти. Потім, може, через місяць, прилетить вертоліт. І якщо буде тепло, в її тілі будуть кишіти «циномія мортуорум». В якомусь детективі вона прочитала, що так називають трупних червів.

Софія здригнулася від огиди. Тиша. Навкруги мертва тиша. Тільки стукотіння, так схоже на стукіт радіоключа. Піднявши руку, Софія торкнула дзьобик датчика. Він заклацав по барабану температури: стук, стук — в ефір линула температура. Зсунула з доріжки — пауза. Посунула назад — температура. Знову пауза. Знову температура. Три температури. Здвигнула вправо. Тиск, пауза, тиск, пауза, тиск.

Софія не розуміла, що робить. В ефір линули три температури, три тиски, дві температури, тиск, дві температури, тиск, замість звичайної серії — «температура-тиск-вологість».