Розділ «Чорна акула в червоній воді»

Обов’язок — ніщо,

Життя — ніщо,

Смерть — дещо…

Чжуан Цзи (II ст. до н.е.)

---

Передмова

---

(За матеріалами закордонних військових видань)

За даними статистичних досліджень, причиною аварій дев’яноста дев’яти зі ста підводних човнів, що не повернулися на базу, є помилка проектувальника або екіпажу. Про причини загибелі підводних човнів відомо дуже мало, оскільки більшість з них назавжди зникає в бездонних глибинах Світового океану, але пропорція, безумовно, залишається такою ж.

«Нейві Таймс» (США)

* * *

28 вересня 1988 року шифрувальники х’юстонського центру BMC США, одержавши магнітний запис, переданий глибоководною гідроакустичною системою стеження за підводними човнами «Цезар», сповістили Пентагон, що суперсучасний підводний човен-ракетоносець типу «Акула» BMC СРСР пройшов Гібралтар і вийшов у Атлантичний океан. Система стеження і боротьби з підводними човнами супроводжувала «Акулу» до району Канарських островів, де останній ліг на дно. Після зняття з грунту система супроводжувала човен до лінії «острів Шпіцберген — острів Ведмежий», куди розповсюджується її дія. І далі передала естафету на американський супутник-шпигун «НВ-051», що перебував на геостаціонарній орбіті над Кольським півостровом. Останній і сфотографував при вході в порт Сєвєроморськ не суперсучасну «Акулу», а застарілий дизельний підводний човен з трьома балістичними ракетами на борту.

Можна зробити висновок, що в районі Канар відбулася «підставка». Дизельний підводний човен лежав на грунті, очікуючи «Акулу», і, коли той підійшов, знявся з грунту і пішов далі, видаючи себе за «Акулу» і відволікаючи увагу системи протичовнової боротьби. «Акула» тим часом зникла у невідомому напрямку.

Та ж система «Цезар» через три місяці зафіксувала незвичайний звук, ототожнений дешифрувальниками зі звуком руйнування корпусу підводного човна в 160 милях на захід від Акулячого архіпелагу, що в Тіморському морі. Підтвердження того, що загинула «Акула», а не інший підводний човен, було отримане з американського океанографічного судна «Мізар», що випадково опинилося поряд. Воно опустило глибоководну камеру і сфотографувало гігантський корпус «Акули», розірваний навпіл у районі центрального поста, мабуть, в результаті дії гідростатичного тиску. Більше нічого «Мізар» зробити не встиг, тому що через тиждень в районі загибелі з’явилася радянська ескадра. Авіаносний крейсер, три есмінці і два атомні підводні човни маневрували в такій загрозливій близькості, що «Мізар» повинен був піти ні з чим. Втім, те ж довелося зробити і радянським морякам — глибина близько 3000 метрів робила всі рятувальні роботи безглуздими.

Загибель підводного човна до цього часу покрита таємницею. У всіх повідомленнях, що мали місце в радянській пресі, загиблим вважається дизельний ракетний підводний човен. «Акули» ж ніби не існувало зовсім.

«Морський збірник» (США)

* * *

Виняткова секретність, яка огортає долю суперсучасного підводного човна, що загинув у районі Акулячого архіпелагу в Тіморському морі, свідчить про належність останнього службам зовнішньої розвідки. Доля командира човна капітана першого рангу Штерна і його близьких також до цього часу має більше запитань, ніж відповідей. Користуючись правилом: «Лише факти і більше нічого, крім фактів», ми наводимо відомості з джерел, що заслуговують на довіру, котрі якоюсь мірою торкаються цієї загадкової історії:

1. Ім’я командира човна було відсутнє на меморіальній плиті, встановленій на базі підводних човнів у Севастополі.

2. Дружина командира підводного човна Людмила Штерн загинула при загадкових обставинах.

3. Через два тижні після загибелі підводного човна на узбережжі одного з островів Акулячого архіпелагу знайдено труп людини в формі радянських BMC. Його фотознімки були опубліковані в західній пресі.

4. Після публікації знімків радянськими спецслужбами проведено обшуки в квартирах Штерна і його дружини. Останнє викликане тим, що моряк, знайдений на узбережжі, не був ідентифікований з жодним членом екіпажу.

«Військово-морський огляд» (Франція)

Частина перша