TextBook — А бий тебе сила Божа! — каже сам до себе. — Гнідого ж я в оборі лишив!
— Одвів його Бузько до курінної стайні,— каже характерник. — Там братчики за нього подбають. Краще лягай спати, а то, бачу, геть уже очі посоловіли.
— А де?
— А хоч би й на печі!
Михась довго не барився: чоботи під лаву, а сам вивіркою на піч.
— А чорти, — питає,— часом не прилетять уночі?
— Та ні,— каже Обух. — Вони теж спати будуть.
Малий козак і заспокоївся. Ноги аж гули з утоми, то він згорнувся клубком, кулака під голову та й заснув, наче в яму запався.
VI
Над ранком йому приснився дивний-дивний сон…
Він лежить на дні озера. Вода стоїть над ним, неначе шкло. Видно крізь неї небо, листя, що плаває на воді, й гілля молодої яблуні. Він лежить і не ворушиться. Чи живий, чи мертвий, — того він не знає. Аж раптом крізь товщу води угледів він, що над водою манячить якась постать. Придивився та й бачить, що на березі стоїть лялька, яку дав йому той лицар у Ксьондзовому лісі.
«Хто ти?» — питається в неї Михась.
А лялька й каже:
«Той, хто поведе тебе в дорогу».
«Відкіля ти взялася?» — питається в неї Михась.
А лялька й каже:
«Звідтіля, де стоїть чорна вода».
«Що тобі треба?» — питається в неї Михась.
А лялька й каже:
«Взяти твою душу».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга перша Тінь Триглава“ на сторінці 46. Приємного читання.