— Не знаю, сину… Чигає лихо на нас звідусіль, та з Божою поміччю, може, впораємося з тим, що маємо зробити!
Далеко за північ було, коли минули вони ту піщану косу, де Запорозька Січ стояла. Як спинили коней на річковій кручі, то характерник і каже:
— Ох, сину, стільки прожито тут було! Не думав і не гадав я, що такий день настане, коли не посмію й під’їхати до січової брами…
А Михась шапку набакир заламав та й каже:
— Хіба ж ми винні, батьку! Може, таки заявимося до кошового та будемо справедливого суду вимагати?
Обух лише посміхнувся.
— Не знаєш ти суду січового! Як сказиться козацтво, то розбиратися не буде — заб’ють киями та й квит. Нічого, сину… ще повернемося ми сюди з тим, хто стане батьком усім козакам, то й випливе правда про нас наверх! А зараз гайда звідціля.
Та й шмагонув коня нагайкою. Хоркнув жеребець, вудила закусив і так рвонув з місця, що тільки курява встала. За ним і Михась подався, чимдуж поганяючи свого гнідого. Ще хвилю мріли їхні постаті серед степу, а потім проковтнула їх нічна пітьма.
Книга друга Бісурканя
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга перша Тінь Триглава“ на сторінці 112. Приємного читання.