Розділ «Книга перша Тінь Триглава»

— Ну, то й скажу! А що?

— То скажи!

— Ну, — каже Барабаш, — покіс…

— Поцілуй кота під хвіст! — зареготався Михась, а за ним і всі хлопці січові, що позбиралися зокола.

Стиснув Барабаш кулаки, та мовчить.

— А от скажи: кресало! — каже йому Михась.

— А се нащо?

— Просто так… от скажи!

— Ну, кресало…

— Вкрав Барабаш сало! — знову зареготав Михась, а за ним і братчики всі, що слухали ту чудасію. — А от скажи: лопух!

— Ну, лопух… та й що?

— Твій батько спух! — ще дужче зареготався Михась.

Тут Барабаш упритул підступився до Михася.

— Ти ба, — каже, — який змисний! А могорич ти коли мені будеш ставити? — питає.

— А за що се?

— А я старший тут і до гурту нових козаків приймаю! Як добре мене уконтентуєш, то буду прихильний до тебе.

— Ага, — каже Михась, — розігнався! А як доведеш, що ти старший?

— А що?

— З пістолів умієш влучати?

— Умію.