Розділ «Книга перша Тінь Триглава»

— Здоров, козаче, — каже йому Бузько. — А старшина твоя де?

— Нема, — облизуючись, каже хлопчак. — До кошового пішли.

— А ви що робите?

— А ми вечеряємо.

— Ото й добре, — каже Бузько. — Ось вам ще один козак… Дайте йому їсти, а я з отаманом перебалакаю за нього.

— То ходи, — каже Михасеві хлопчак.

— А кінь? — питає той.

— Коня постав он ув обору, а на ніч я в стайню його заберу, — каже Бузько. — Бувай здоров, сину!

Уклонився йому Михась та й попростував за тим хлопчиною.

От зайшли вони у сіни. Гамір за дверми був, наче у жидівській школі, та допіру Михась поріг переступив, усі й замовкли.

— Хліб-сіль! — каже малий козак.

А йому і відказують хором:

— Їмо, та свій… а ти в дверях постій!

Усміхнувся Михась та й дістає ложку, яку при собі носив за козацьким звичаєм.

— Е ні,— каже, — хлопці, посуньтеся та й мені дайте місце!

Загомоніли козаки.

— О, — кажуть, — се, певне, бувалий чоловік! Сідай, братику, сідай, да вечеряй з нами!

— А звідкіля се, — питає мордатий козак, — ти тут узявся такий?

— А що?

— Одвічай, коли питають у тебе, а то бубни заробиш зараз!