Розділ 2

— Бойова? — пожвавився Богдан. — Що, і зброя є?

— Оснащений — кивнув Кашкет. — Якщо тебе справді цікавить техніка, можу прочитати невеличку лекцію. Модель називається «Мангуст». Сьогодні це чи не найкращий із усіх відомих, багато в чому перевершує західні. Особливо — всякі там американські. Є два кулемети, за потреби можна прилаштувати ракетний комплекс. За великим рахунком, це така маленька швидкісна морська фортеця.

— Прямо так і фортеця! — скептично промовила Галка.

Дівчині з кісками далі було нудно слухати це все — вона мала всі підстави вважати подібні розмови суто хлопчачими. Принципово ніколи не цікавилася нічим, хоч трохи пов’язаним із війною, армією та флотом, не дуже любила історії про амазонок та жінок-воїнів: коли вже на те пішло, подобалися Галці життєписи княгинь, королев, інших видатних жінок, що володіли світом, не беручи для цього зброю до рук. А морем вона б справді прогулялася — ось лиш уявляла себе не на військовому патрульному катері: вабила дівчину яхта під вітрилами.

— Можете перевірити. Час є, покатаю з вітерцем. То як, уперед?

Тепер Данило з Богданом глянули на Галку. Хоч нудьгували до цього моменту однаково, проте відчули обоє — не дуже щось дівчині до душі ця пропозиція. Не вабить її військовий катер, чи боїться вона, хтозна. Не змовлялися хлопці, проте й не уявляли навіть: щойно в голови зайшла однакова думка. Що робити, якщо Галка відмовиться, — самим не погоджуватися, за компанію, чи все ж таки плюнути, лишити її на березі, хай далі тиняється, мов неприкаяна.

— А кулемети покажете? — поцікавився Майстренко.

— Навіть потримати дам. Стріляти — ні, — тут же попередив Кашкет. — Але якщо в кого є фотоапарат, навіть у телефоні, — клацнемо на пам’ять. В школі вчитеся?

— Аякже!

— Хто з ваших однокласників тримав військовий кулемет? Отож-бо!

Пропозиція виглядала щодалі спокусливішою.

— Поїхали, Галко! — сказав Данько.

— Давай, коли ще так попре! — додав Богдан. — Чого боїшся?

— Та нічого я не боюся! — роздратовано вигукнула Галка. — А Футбик? Його куди? Знаєте ж — без мене він ніяк.

— Хай вчиться без матусі! — вишкірився Богдан. — Не маленький уже!

— Знаєш, що! — почала дівчина, та Кашкет миролюбно підняв руку.

— Так, стоп, стоп, народ! Хто сказав, що страусам не можна на борт? У мене такого пасажира ніколи не було! Я теж його сфоткаю тут, своїм друзям покажу. Прикиньте собі картину — страус біля кулемета бойового катера!

— Прикольно, погодився Данило..

— То погнали, чи як?

— Футбик води боїться, — нагадала Галка, але вже не так упевнено і вперто.