Розділ 26

— Продав! — зухвало вигукнув Пава. — Звичайно, продав! Аби ще вони зі мною нормально повелися, я б тільки біноклем обмежився! Сказав би Союзову — нічого Капітан у Храмовій бухті не знайшов! А він же там справді нічого не надибав! Тепер усе, вони самі винні! На них можеш ставити великого хреста! За годину крейсер «Ковчег» піде до Грецької бухти й там перехопить недолугу «Рибку»! І подумай заодно: Данило з Богданом ніякі тобі не друзі! Водяться з тобою, аби було перед ким красуватися! Розумні вони, дужі, кмітливі обоє! Хіба це тебе не принижує? Скільки ж можна таке терпіти, Галю?

Страус не розумів, що відбувається. Бачив тільки, що носатий Павло кричить на дівчину з косами. Ступив уперед войовничо, клацнув дзьобом, готуючись до бою.

Але тут Галка повелася не менш дивно, ніж голомозий у потаємній затоці.

Закусила нижню губу. Витерла неіснуючу сльозинку з краю ока. Павло, схоже, перестав для неї існувати. Тепер її цікавив тільки Кашкет.

— Ви ж від адмірала, правильно? — поцікавилася вона.

— Правильно, — кивнув той.

— Якщо так, то в мене теж є ділова пропозиція. Цей страус, — кивнула вона на Футбола, — справді починає мені заважати. Одне діло, коли зовсім малою була, цікаво гратися. Тепер же хвостом ходить, нема від нього спасу. На «Ковчезі» птахові краще буде. Там і пара йому є. Везіть мене разом зі страусом на корабель. Умови продажу обговорю лише з самим адміралом.