Розділ 4 Майдан 2.0

Передбачено штраф у розмірі 850 грн або позбавлення права керувати автомобілем на термін до двох років із можливим вилученням автомобіля за рух у колонах, утворених більш ніж із п’яти автомобілів. Де-факто, ця норма ставила поза законом похоронні процесії та весільні кортежі.

Регламентовано, що штрафуванню за порушення правил дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі (камерою), підлягає не водій, а особа, за якою зареєстровано транспортний засіб (захід спрямований проти учасників автопробігів).

Заборонено діяльність інформаційних агентств без державної реєстрації. За продовження мовлення без згоди із державою прописано сплату штрафу в розмірі 17 000 грн із конфіскацією «виготовленої продукції та знарядь виробництва».

Збільшено майже в 10 разів штраф (3400 грн) за порушення порядку під час проведення мітингів, вуличних походів і демонстрацій, зокрема біля органів влади, установ і приватного житла.

Заборонено участь у мітингах у шоломах (після 30 листопада більшість активістів Євромайдану надягала на голову мотоциклетні, велосипедні, будівельні шоломи чи військові каски) та масках чи інших елементах одягу, що унеможливлюють ідентифікацію особи. За порушення норми — штраф у розмірі 4000 грн.

Передбачено за встановлення без дозволу міліції наметів і конструкцій, які може бути використано як сцену, штраф у розмірі 5000 грн або арешт на 15 діб.

Визначено покарання будь-якої особи, яка надала для проведення недозволених протестів приміщення, транспорт, технічні засоби тощо, штрафом у розмірі 10 200 грн.

Установлено зростання втричі розміру штрафу за вияв неповаги до суду — із 1700 до 5100 грн.

Передбачено процедуру обмеження доступу до інтернет-ресурсів, що порушують законодавство, причому основою для такого відімкнення визнано достатнім не судове рішення, а лише експертний висновок. Для надання послуг доступу до Інтернету визначено необхідною наявність спеціальної ліцензії.

Передбачено штраф у розмірі 2500 грн за невиконання вказівок працівників Служби безпеки України і/або створення перешкод для виконання ними своїх обов’язків.

Запроваджено покарання за екстремістську діяльність і наклеп, зокрема й через Інтернет (аналогічна норма чинна в Росії; до 16 січня 2014 в українському законодавстві не оперували поняттям екстремістської діяльності та, відповідно, не прописували покарання за неї). За виготовлення та розповсюдження екстремістських матеріалів у ЗМІ чи Інтернеті передбачено штраф у розмірі 14 000 грн або ув’язнення на строк до трьох років.

Уведено нову норму про блокування доступу до житла. Покарання — до шести років за ґратами.

Запроваджено новий вид покарання за блокування споруд, що забезпечують діяльність органів місцевого самоврядування. Покарання — обмеження волі або ув’язнення на строк до п’яти років.

Посилено обмеження на збирання та поширення інформації про працівників правоохоронних органів та їхніх родичів.

До податкового кодексу введено поняття громадських об’єднань, які виконують функції іноземних агентів. Регламентовано обов’язковим сплачування останніми податку на прибуток (аналогічна норма чинна в Росії: до 16 січня 2014 р. в українському законодавстві не оперували поняттям іноземний агент).

Передбачено можливість придбання телекомунікаційних SIM-карток лише за наявності паспорта (аналогічна норма чинна в Росії).

Також було схвалено поправки до закону про регламент Верховної Ради України, які передбачають спрощення процедури позбавлення народного депутата недоторканності. Згідно з цим законом подання прокуратури про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності чи арешт народного депутата вносять до порядку денного сесії Верховної Ради позачергово без голосування та без висновку профільного комітету, як це було раніше.

Порівняння нових регулятивних норм, ухвалених Верховною Радою 16 січня 2014-го, з відповідними російськими законами викриває їхню разючу та невипадкову подібність. Більше того, окремі з описаних норм відчутно жорсткіші за російські аналоги. Після їхнього ухвалення британська газета «Financial Times» написала, що нові українські закони унеможливлюють будь-які протести в Україні. Американська «The Washington Post» зазначала, що ухвалені Партією регіонів нормативні акти аж ніяк не є доказом налаштованості Януковича на поглиблення співпраці із ЄС. Затверджуючи «диктаторські закони», Віктор Янукович, фактично, спроектував на Україну російську авторитарну управлінську модель. От тільки він не врахував, що Україна — це не Росія.

17 січня 2014-го понад сто громадських організацій оголосили про повну мобілізацію на Майдані Незалежності. 19 січня мирна акція поступово набула вимірів жорсткого протистояння із силовиками. Здебільшого сутички відбувалися біля входу на стадіон «Динамо» імені Валерія Лобановського (навпроти якого «беркутівці» перегородили дорогу до урядового кварталу) — із застосування кийків, гумових куль, гранат із сльозогінним газом і, попри скажений мороз, водометів із боку правоохоронців — та бруківки, кийків і «коктейлів Молотова» з боку протестувальників.

Сутички, то вщухаючи, то наростаючи, тривали протягом трьох днів. За цей час було поранено кількасот мітингувальників (точну цифру встановити важко, оскільки більшість із активістів, побоюючись переслідування, просто не зверталася по допомогу до медиків). 22 січня із вогнепальної зброї «беркутівці» застрелили двох активістів Євромайдану — Сергія Нігояна та громадянина Білорусі Михайла Жизневського. Сергій Нігоян — двадцятирічний українець вірменського походження, який проживав у Дніпропетровській області. Перебував на Майдані з 8 грудня 2013-го. Його підстрелили на одній із передніх барикад близько шостої години ранку 22 січня — час перемир’я між мітингувальниками та силовиками. Сергій помер на місці від трьох вогнепальних поранень картеччю — в голову, шию та груди. Білорус Михайло Жизневський виїхав до України через політичні переслідування білоруської влади і тривалий час мешкав у Києві. В Україні вступив до націоналістичної організації «УНА-УНСО». Його вбив «беркутівець»-снайпер на одній із барикад на вулиці Грушевського пострілом точно в серце.