TextBook — Не поможе вже мені твоє зілля, сусідко, — хрипів дід і на його вустах ворушилася кривава піна.
Побачивши Добриню, що схилився над ним, дід Овсій сказав:
— Прощавай, друже. Вибач, коли щось не так... А ти, Ільку, займай моє дворище... Досить тобі цупити ягоди... уночі...
Вітькові дід Овсій через силу всміхнувся:
— Мирку... брата мого... дідька болотяного... бережіть...
А за хвилину несамовито заголосив Бровко.
Поховали діда там, де він і хотів — під гранітною брилою на Городищі, звідкіля було видно на всі боки і звідкіля Микула Селянинович зміг би підняти його знову.
Ілля Муровець легенько, мов пір'їну, переніс дідове тіло до ями. А коли могилу зрівняли з землею, він вибив на брилі дідове ім'я і попрохав тих, що стояли довкола:
— Коли що, покладіть і мене поруч. Тільки не забудьте теж вибити ім'я, аби знав Микула, кого піднімає...
Битва над Сулою
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сторожова застава» автора Рутківський В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Смерть діда Овсія“ на сторінці 4. Приємного читання.