Розділ «Бабай»

Щоб краще розглянути знахідку, Назар обережно підштовхнув її вказівним пальцем до світла… і зойкнув, відсмикнувши руку. Тому що комаха, спритно вивернувшись, вкусила його за палець і шмигонула до самої стіни. Назар не встиг вчасно помітити в неї схожі на мініатюрні кусачки-клешні. На щастя, палець постраждав не сильно. Лише дві малюсінькі червоні крапочки на пучці. Переляк був значно більшим.

Незговірливість комашки його розлютила. Вона, мабуть, залетіла у вікно вночі, щоправда, Назар таких раніше не зустрічав. Навіть за містом, коли вони виїжджали всією родиною відпочити на природі. І до того ж вона була надто великою, завбільшки майже із середню бабку, і якоюсь… мороколюбною, чи що.

Він усе-таки виштовхав її назовні за допомогою ракетки для бадмінтону. Комаха одразу спробувала чкурнути назад під ліжко, але Назар був до цього готовий — перекрив їй шлях заздалегідь заготованою дощечкою для ліпки пластиліну. Комашка сліпо тицьнулася в дощечку головою, розпростерла свої тонкі довгі крила і, швидко рухаючи товстими вусиками, цвіркнула. Десь у глибині її напівпрозорої матової спини несамовито пульсувала яскраво-малинова жилка.

Потім спробувала обійти перешкоду з флангу.

«Вона прийшла звідти, звідки приходив він», — подумав Назар.

Комашка знову намірилася дати драла; цього разу вже до письмового столу, але Назар спритно підсік її дощечкою, як совком, і викинув між віконні рами. Напевно, йому не вдалося б так легко проробити це зі звичайною великою комахою, однак химерна комашка ставала на світлі надзвичайно млявою і незграбною; крила її точно були непридатні до польоту і тільки обтяжували. Вона коротенько цвіркнула і звалилася просто між двома павуками, що влаштували засідку на мух, які залітають із вулиці. Одне крило влипло в павутину, але комаха на подив легко звільнилася. Павуки заметушилися навколо жертви, яка раптово звалилася їм на голову. Комашка підпустила одного ближче і схопила його своїми клешнями. Рух був настільки стрімким, що Назар не встиг простежити, як це відбулося. Ось павук перебирає лапками за декілька сантиметрів від комашки, обходячи збоку, — і ось він уже шалено смикається в щелепах-кусачках.

Інший павук, зачувши, що пахне смаленим, у паніці кинувся навтьоки. Але його одразу наздогнали, схопили і з’їли живцем. І знову Назар прогавив головний момент — так само, як і з першим павуком.

Не комашка — справжній монстр.

Тут щільна хмара на небі відсунулась убік, і крізь віконне скло упав прямий жовтий промінь сонця, що визирнуло з-за сусідніх будинків. Довгокрила комашка заметушилася в пошуках рятівного прихистку, цвіркнула, а потім раптом якось зіщулилася і поповзла на черевці, гублячи крильця і залишаючи позаду себе блискучий слід слизу. Малинова жилка всередині потьмяніла.

За хвилину Назар не міг знайти навіть натяку на слід від дивної комахи. Вона загинула на сонці, а останки просто випарувалися.

«Ти не любиш сонця, — подумав Назар, — і він теж. Тому й приходить тільки вночі».

Цього ранку снідали всі разом за одним столом. Валерія дозволила Назарові піднятися і допомогла застелити постіль. Але взяла слово, що він не буде виходити на балкон і гратися на підлозі.

Під час сніданку Назар помітив, що у мами зіпсований настрій, і припустив, що, напевно, це через той вранішній дзвоник. Їли мовчки, всі розмови зводилися до прохань передати що-небудь зі столу. Прийнявши після сніданку ліки, хлопчик повернувся до дитячої і, трохи подумавши, взявся до ремонту «Сторожа».

Натягаючи нові нитки замість розірваних, він раптом відчув себе учасником трошки дивної, але неймовірно захоплюючої гри.

І дуже небезпечної.

У котушці залишилася лише половина ниток, тому Назар розмістив поперечні відрізки ощадливіше, ніж минулого разу, і використав нитки периметра, які були порвані, однак годилися для коротких стібків.

Знову плазуючи на животі під ліжком (і одночасно прислухаючись, щоб Валерія не застала його на гарячому), Назар уже не вперше звернув увагу на старі мітки від ніжок ліжка, що залишилися на лакованій поверхні паркету. Подекуди лак був здертий мутними смугами. Ще раніше він помітив схожі сліди з протилежного боку кімнати — тільки ті були від ліжка меншого розміру. Швидше за все, там колись стояло дитяче ліжечко.

Сонце рухалося по небосхилу і вже яскравими косими променями забралося на дві долоні під ліжко. Тепер сліди виднілися особливо чітко. Тхнуло пилом.

«Він приходив сюди і раніше, ще до мене».

Потривожені метушнею дрібні пилинки лоскотали ніздрі, Назар кілька разів пчихнув, щільно затискаючи рота долонею, щоб не почула Валерія.