Розділ «Бабай»

— Давай, опудало! Гівноїд поганий!

Пліньк-пліньк-пліньк!..

— Давай! — Назар навіть не помітив, що, остаточно ввійшовши в раж, сміється на повен голос. — Ну що! Не щастить, макако?

Було чутно, як, уже не приховуючи своєї присутності, під ліжком вовтузиться хтось великий, навіть величезний — Назар без зусиль розрізняв сухе сопіння.

Дзвіночок буквально шаленів…

— Давай! Ну так… — Назар раптом затих, миттю втративши свою нездорову веселість.

Щось відбулося.

Здається… якийсь новий звук?

І от знову.

Наче лопнула струна.

Назар переповз на середину ліжка і тільки зараз помітив, що воно вже давно стоїть нерухомо. «Сторож» теж чомусь мовчав. Назар мерзлякувато зіщулився, його пробрав озноб. Страх повернувся. Недавня божевільна скачка на ліжку здавалася сном. Невже все це щойно відбувалося?! — йому просто не вірилось.

Зуби застукали, як кастаньєти, — чи то від холоду, чи то від раптово жаху, а може, і від того, і від іншого разом. Назар укрився з головою, щоб зігрітися, але відразу ж підскочив, тому що десь під ним знову лопнула невидима струна.

Ніби божевільний басист розмірено рвав струни своєї гітари…

До Назара раптом дійшло! Якщо цієї миті він не кинеться в туалет, то напустить прямо в постіль.

Туон-нг!.. — лопнула нова струна, і його сечовий міхур ледь не протік.

Назар якусь частку секунди прикидав, як спритніше зіскочити з ліжка — і як найдалі від нього приземлитися, щоб монстр не встиг ухопити його за ногу, — потім зістрибнув і помчав до вбиральні.

Ще на шляху туди до нього дійшло, що ті звуки могли означати єдине — чудовисько рвало нитки…

Михайло Левшиць піднявся на лікті, сонно кліпаючи очима.

Йому здалося, що з кімнати Назара донісся якийсь приглушений дзенькіт. Дійсно, — нагадав він собі, — це той дзвіночок, який хлопчина підвісив у ногах ліжка. Від цієї… як її?., саморобної сигналізації на чудовиськ. Але чи не запізно для ігор?

Щось тут не так.