Розділ «Сказання друге. «…І взявши Полоцьк та Київ, Володимир на Русі нача княжити единъ»»

– Що, дівко, побрикалася і досить. Гарбуза мені піднесла, а тепер будеш зі мною розплачуватися. Любов’ю! – зареготав Володимир. – Як сама не віддасися – силою візьму. Батько твій і брати оно стоять, яко пацюки обсмалені – не виручать тебе. Тепер Полоцьке князівство моє. І ти теж моя.

Полоцьк догоряв, на попелищах лежали там і там заколоті чоловіки, а жінки, вже полонянки, голосили – їх чекали невільницькі базари.

– От і добре, от і славненько, – казав їй напередодні князь-отець, коли вона дала згоду вийти за Ярополка, усміхався, пишні вуса свої розгладжуючи. – Ти вже, дівонько моя, засватана. Володимир гарбузяку отримав – буде з нього. А свати Ярополка рушниками пов’язані – за нашим давнім слов’янським звичаєм. Готуйся, моя доню, ось-ось відішлемо тебе до Києва прямо в хороми великого князя Київського, де ти княгинею Русі нарешті станеш. Чуєш? Готуйся!..

Рогнеда й заходилася готуватися. Почала з дівич-вечора, на який зібрала чи не всіх дівчат Полоцька, аби разом попрощатися з її дівоцтвом.

Подруги звили гільце – вишневе деревце квітами й стрічками прибрали. Молоду, як того й вимагає весільний звичай, княгинею називали. Рогнеда сміялась – щаслива-щаслива, хоч трохи й тривожна.

– Але ж, дівчатонька, я й так зроду-віку княгиня.

Князь-отець готував посаг та весільний поїзд, яким мали Рогнеду до Києва везти. Князя Рогволода вже називали сватом великого князя Київського, тож полочанин гоголем ходив.

– Тепер, – казав, – заживемо, – я угорі, на півночі, а сват мій на Дніпрі – шлях із варяг у греки віднині наш, і ми його повелителі.

Аж тут і заявився Володимир. Розлючений, що княгиня гарбуза його сватам піднесла, Полоцьк в облогу взяв.

І вже червоні півні запіяли над градом, і всі, хто міг, втікали з нього – навіть чорне вороння…

По двору тихо походжає

Старий веселий Рогволод.

Дружина, отроки, народ

Кругом його во златі сяють.

У князя свято, виглядає

Із Литви князя-жениха

За рушниками до Рогніди.

Перед богами Лель і Ладо

Огонь Рогніда розвела;

Драгим єлеєм полила