Розділ «По мові – післямова. Василь Васько з Вишгорода – художник і рибалка»

Василь Васько з Вишгорода – художник і рибалка

Це він так, коли з ким знайомився (правда, це траплялося рідко, бо він жив самітником), відрекомендовувався: Василь Васько з Вишгорода – художник і рибалка. Принаймні так він відрекомендувався мені, коли ми вперше знайомились – гай-гай, коли то було!

Рибалкою він був затятим. Ніхто не знав так досконало життя і звички дніпрових риб, як він, тож так вправно їх ловив. «Навіть тоді, коли й кльову не було», – дивувалися інші майстри вудок. Коли він із човника свого висаджувався, всі збігалися подивитися на його улов: в’язі, краснопери, плітка, карасі, лини, щуки… З улову собі він, як правило, залишав рибину-другу, а решту роздавав – сусідам, знайомим і незнайомим. Іншого такого рибалки, як він, Василь Васько, навіть у Києві, матері городів руських, не було. Рибалка його, врешті-решт, і погубила.

Але про це потім.

Чайки на мінах

Вишгород «не дотягнув» до Києва всього лише якихось 8 км.

Сьогодні – це місто районного значення Київської області, адміністративний центр Вишгородського району, що на правому березі Дніпра (від Києва – це вгору, чи то пак, вище, звідси й назва), на Київському водосховищі, що його іноді називають ще морем; населення 27 251 житель (дані за 2011 р.).

Уперше Вишгород згадується за 946 рік: «Бе бо Вишегород град Вользин (Ольжин)». Він був уділом княгині Ольги, святої і рівноапостольної, її улюбленим місцем за Києвом, на облаштування якого вона витратила багато часу.

Вишгород згадує Костянтин Багрянородний, як одне зі значних міст. Поселення виникло на високому горбі, було добре захищене і слугувало форпостом Києва з півночі – біля нього переправлялися через Дніпро, якщо йшли на Київ з боку Чернігова (або з Києва до Чернігова).

Під 980 рік зазначається, що у Вишгороді Володимир утримував 300 наложниць.

Звідтоді й аж до занепаду Київської Русі хто тільки не княжив у маленькому Вишгороді, колишній вотчині княгині Ольги: Ярослав Ізяславич, син Володимира Мономаха Мстислав, його син Всеволод, потім вельможа Тудор, за ним вокняжився Вячеслав Володимирович; Юрій Долгорукий посадив у Вишгороді сина свого Андрія. Це він того ж року поїхав із Вишгорода у Владимир-на-Клязьмі, не забувши прихопити з собою чудотворну ікону Вишгородської Богоматері із жіночого Богородичного монастиря – нині ця викрадена високопоставленим крадієм ікона зветься Владимирською Богоматір’ю. Потім княжив Мстислав, який нищівного удару завдав військам Андрія Юрійовича; з десяток літ князем Вишгорода був Давид Ростиславич, який там і помер. Хто потім урядував, невідомо, але 1218 року згадується вишгородський князь Ростислав Рюрикович. Під час самостійного удільного періоду (був і такий в історії Вишгорода), місто було оточене валами та насипами, захист його був значно зміцнений і недарма – під стінами Вишгорода клекотіло чимало битв; тричі його намагалися взяти самі тільки половці – в 1093, 1136 і 1146 роках.

Під час нашестя Батия у 1240 році місто разом з Києвом було піддане жахливим спустошенням та руйнаціям. І звідтоді припиняються його згадки в літописах. Тільки гори щебеню від кам’яних будівель та високі земляні вали і кургани-могили нагадували про колишній Вишгород.

У 1523 році на його місці було бідне і майже безлюдне селище, приписане до Межигірського монастиря. Згодом Вишгород згадують, як «замок над Бористеном», на той час воно вже захищене містечко.

На початку XX століття навколо міста почали з’являтися цегляні заводи. Під час останньої світової війни гора, на якій здіймалася церква Святого Василя, і прилеглі до неї території були окуповані фашистами, які залишили після себе мінні поля. Багато мін плавало на якорях на Дніпрі. Радянські війська спершу не знали про них – чи розвідка погано спрацювала, але їм «допомогли» чайки: вони зграями сідали на заякорені міни, зчиняли там чвари, міни й вибухали. Виходило, що чайки ціною своїх крихітних пташиних життів розчищали радянським військам шлях через Дніпро…

Нині Вишгород стрімко розвивається, в місті збудовано і будується чимало промислових об’єктів та магазинів. Споруджено багато житлових будинків, зокрема й вищі двадцятиповерхівок.

Однією з найдревніших святинь Вишгорода була церква святого Василя, споруджена ще Володимиром Святославичем близько 988 року. У 1015 році в ній були покладені тіла святих Бориса та Гліба – молодших синів великого князя Київського Володимира, які князювали в Ростові – Борис і Муромі – Гліб (князівство отримали від батька). В міжусобній боротьбі, що почалася по смерті Володимира, були вбиті за наказом їхнього старшого брата Святополка Окаянного. Церква оголосила їх святими.

Василь Васько з Вишгорода – художник і рибалка

Продовження

На риболовлі я (теж був колись, як ще здоров’я мав, затятим рибалкою, дні і ночі якого минали на озерах та ріках) й познайомився з Васьком. Але зацікавив мене цей незвичайний чоловік не так рибальськими успіхами, про які тільки й говорили у Вишгороді (а там усі затяті рибалки!), а своїми творами – він був художником від Бога. Та ще він заінтригував мене своєю мрією написати картину «Князь Володимир зустрічає у Вишгороді, на березі Дніпра княгиню Рогнеду із сином».