Розділ «Частина третя-2 «Її владно покликав обов’язок патріотки і дружини російського офіцера-героя» І вирве чоловіка з того світу «Російський П’єро» І популярність його була хоча й скандальна, але ж така оглушлива!.»

Тоді, у Москві, 1916 року він присвятив їй і «Лилового негра». (Ліловий – кольору бузку або фіалки; світло-фіолетовий.) А ви бачили коли-небудь негра кольору бузку? Ну й вигадник ви, сміятиметься вона, але вірш їй сподобався.

Где Вы теперь? Кто Вам целует пальцы?

Куда ушел Ваш китайчонок Ли?…

Вы, кажется, потом любили португальца,

А может быть, с малайцем Вы ушли.

В последний раз я видел Вас так близко.

В пролеты улиц Вас умчал авто.

И снится мне – в притонах Сан-Франциско

Лиловый негр Вам подает манто.

Коли він стане відомим і популярним (а це, як ми знаємо, станеться незабаром, швидко) вони разом часто виступатимуть – Віра Холодна, королева кіно, і він, неймовірно популярний «руський П’єро». І багато хто дивуватиметься: і що така красуня, як Віра Холодна, королева з королев, знайшла у ньому – худому, непоказному з себе і нічим не вдатному? Але їхній танок був красномовнішим будь-яких слів. А коронним номером їхніх спільних виступів стане танго – печальне і тривожне, в ньому багато буде чогось загадкового, мрій, що не збулися, тож їхнє танго будуть називати «танго туги по тому, що не збулося»…

Ось тоді він і напише присвячений їй один зі своїх найвідоміших віршів – «Ваши пальцы пахнут ладаном».

Цей вірш був не просто присвячений кумиру, це був реквієм їхній любові. Тій любові, якої не було, і яка насправді була.

Цей вірш, цю пісню можна повторювати (як і публікувати) до безконечності.

Вере Холодной

Ваши пальцы пахнут ладаном,

А в ресницах спит печаль.

Ничего теперь не надо Вам,

Никого теперь не жаль.

И когда Весенней Вестницей

Вы пойдете в синий край.