Я вже шкодувала про те, що знаю, що Карма — його сестра, і що я попросила переказати їй вітання. Це непотрібні емоції, непотрібне нам зближення. Краще було б, аби він був безликим.
До вечора я сиділа в підвалі — тут було влаштовано справжні камери, куди учнів кидали за особливий непослух.
Я ще не чула, аби хтось із моїх друзів чи знайомих тут побував.
Всевлад мовчки передав мене похмурому дарвенхардцеві на вході в підвал і пішов.
Мені не приносили ні їсти, ні пити.
Мене зачинили в кімнаті метр на метр без навіть маленького вікна. В слабкому світлі, що лилось з-за рогу, де сидів наглядач, я ледь розрізнила маленький стілець. Торкнулась його — і з-під ніжки вискочила миша. Я аж скрикнула від несподіванки.
А тоді підтягла стілець до ґрат і сіла на нього, спершись боком до залізного пруття.
Хотілось плакати, але сліз не було.
Натомість я спробувала подрімати — мене чекали довгий вечір і ще довша ніч.
Мені снилась мама. Як і раніше, я не розрізняла її обличчя, але цього разу я лежала головою в неї на колінах, а вона гладила моє волосся. Мені було добре в тому сні.
Розділ 10
Учням не наказували дивитись на покарання, як це не дивно, але деякі все ж прийшли. Був тут і Адам — я помітила його обличчя за іншими. Він дивився на мене, блідий, напружений.
Я боялась, аби він нічого не вчинив. Нащо мені його жертва?
Самими губами я мовила йому: «Іди». Але він похитав головою.
Тоді я чомусь вперше усвідомила, що він мене любить.
Мої подруги теж були тут. Хоч я не знала, як вони до мене тепер ставляться — після того, що я вчинила з Вишеною.
Мені прив’язали руки до двох стовпів і примусили встати на коліна. Маїна стояла ліворуч і спостерігала то за мною, то за учнями.
За час свого навчання в Сколісі я бачила таке покарання тільки один раз — якісь хлопці побились за дівчину. Один з них скинув іншого зі сходів і той згодом помер.
Я знову молилась за Вишену. Я дивилась на небо. Там вже не було хмар, тільки з’являлися зорі. Я дивилась на них і просила, аби Вишена вижила.
Довкола горіли смолоскипи. А земля була мокрою після дощу, який пройшов вдень.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Стожар» автора Каторож Я.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 2 Мораль“ на сторінці 42. Приємного читання.
TextBook