Розділ другий Так починаються війни

— Так. Тільки ж нам варто виграти ще кілька днів, бо шукаємо підтримки. Ви ж знаєте, ведуться перемовини з Києвом, Парижем, Берліном. Поки намагаємося працювати на політичному полі, з останніх сил, але намагаємося.

У своєму закутку делікатно кахикнув Шацький.

— Дуже перепрошую шановне паньство.

— Що? — вирвалося в Клима.

— Зле розумію різні, поза сумнівом — важливі деталі вашої мудрої розмови. Та прошу сказати: якщо не вдасться виграти час, може статися війна? Тепер — між українцями й поляками? Тут, у Львові?

— Не прибідняйтеся, Шацький, все правильно зрозуміли, — сказав Кошовий. — На жаль, маєте рацію.

— Але ж я почув: того пана капітана могли вбити з якихось інших міркувань, аніж політичні?

— Хіба це вже має значення?

— Тобто?

— Хто б не вбив Яблонського, яким би не виявився мотив, своїми діями убивця прислужився полякам. Навмисне чи мимоволі. Якщо невільно... — Клим зітхнув, обвів поглядом усіх присутніх, — так, якщо невільно, тоді тим більш прикро. Адже війни можуть починатися ось із таких прикрих випадків.

— Згоден, — мовив Арсенич.

— Ви вмієте пояснювати складні речі просто, визнаю ваш талант, — кивнув Снігур.

Шацький промовчав, лиш за звичкою похитав головою й поцмокав губами.