Розділ «Вибрані твори»

4) Няня Володимира Бурцева.

5) Наташенька на сьомому році життя — доказ, що фотографії ніяк не могли належати Шевченкові, бо він виїхав з форту раніше.

6) Учений Гебель (а не Бурцев) серед двох киргизів.

7) Агата Ускова — пізніше фото.

8) Лікар Нікольський (а не Александровський).

9) Киргиз та дві киргизки.

10) Кібітка.

11) Літній будинок коменданта. В дверях — Бурцев. Сидить Агата Омелянівна. Праворуч — Наташа. Зліва — молодша сестра Ліда з нянькою. Знято незадовго перед від'їздом Ускових з фортеці. Теж доказ, що не Шевченкові це фотографії, бо Ліда народилася після його від'їзду з фортеці.

12) Комендантський дім серед фортеці. Поряд — будинок, де жив лікар Нікольський.

13) Кібітки в степу — три примірники фото.

14) Батарея, 1/2 клм. від форту, по дорозі до літнього будинку (два примірники).

15) Вид на форт з берега моря.

Фотографії розібрані. Долучаємо лист Шевченка до Ускова (два інших уже були в Інституті, а четвертий десь майже без сліду загинув, був, здається, у Наташі, що була замужем за Мендельсоном, а потім Зорянком). Надія Іраклієвна сама не хоче вирішати справу про продаж. Це, мовляв, родинне майно. Треба порадитися з Каршиними. Ідемо до них і, в присутності голови товариства краєзнавства, його, власне, рукою, складаємо акт. Лікареві Кар шину не хочеться, видимо, продавати, він уходить — хай, мовляв, жінки самі вирішають. Пропоную три тисячі карбованців — і, без торгу, передаю їх Надії Іраклієвні, що відразу ділить їх з небогою.

Картини в портфелі. В чемодані ще сім із Руського музею та три від спадкоємиці Нікольського — Алексєєвої. Запаковую разом — і на вокзал. Більше в Бугуруслані робити нічого. Але вибратися з нього так само нелегко, як і з Самари. Дожидаючи в холоднім станційнім будинку поїзда, з заспокоєним сумлінням перекладаю байки Івана Батрака. Проходить година, третя, п'ята, десята — вже в мене десять байок, мало не аркуш, і вже коли дописую в записну книжку одинадцяту — чути подихи стомленого паротягу.

Ох, і далека ще путь до Харкова! А ще ж не раз звідти треба буде на Поволожжя мандрувати. Розкидані малюнки Шевченкові там скрізь: є і в Астрахані, є в Саратові, Нижньому, є і в тій Самарі, де тільки-но був, та не мав відповідного доручення відібрати...

Щось понад 600 малюнків Шевченкових відомо. Половина майже з них — у Чернігові, 62 — в Києві, а оце вже і в Харкові є 66, а з них 62 — в Інституті Шевченка.

Початок Шевченківського музею при Інституті в Харкові закладено.

Іван Батрак і його банки[578]

ригадую: 1918 року показав я свої перші байкарські спроби Олесеві[579], що був тоді за секретаря київської газети «Відродження»[580]. Розцілував він мене й мовив:

— Працюйте! Обов'язково працюйте! Це дуже рідкий хист. Зі ста поетів хіба один спроможеться на байку.