Розділ «Вибрані твори»

Додамо, що прислів'я творяться життям, не зважаючи на форму вислову, якщо байка прищепиться в масах. Отож, невідомо ще, що саме з байок Батракових увійде в маси й там закріпиться.

З часів Крилова байка виробила в собі трафаретний особливий розмір — певний канон, якого дотримується і Батрак. Особливістю його віршу є те, що він, всупереч Крилову, розбиває свої рядки часто на цезурах. У своїх переказах і перекладах деколи я намагавсь цей канон зламати (так само, як переказуючи білоруські байки Крапіви і Янка Купала[598]). Мені здається, що в цьому почасти полягає праця коло оновлення байок. Так по-своєму я переказав байки «Байка», «Доброчинність», «Місяць», «Лисиця і пес». Чому байка не може прибрати пісенних форм? Чому не може укластися в точні строфи? Чому не записати її верлібром? Адже суть байки від того не зміниться.

Перебираючи байки Батракові, щоб ознайомити з ними українського читача, прагнув я вибрати найхарактерніші.

Ось «Гайка» — новий образ у байці, образ пролетарський, робітничий. Сама байка відповідає знайомому українському прислів'ю «Крути, та не перекручуй».

Знов же нові образи далі в байці: «Димар і хрест» — породження революційного часу, боротьби проти релігійного дурману.

Поряд цих нових мотивів бачимо вдале використання старої народньої казки про «Ворону й мишу» (в інших варіяціях «рака»). Якщо Крилов у своїй байці «Ворона и лисица» цей мотив використав для сатири на підлещування взагалі, то Батрак узяв цю тему для сатири вужчої, але сучасної, насміхаючись з радянських легковірів, що «мишу непманську із дзьоба ронять, повіривши облесливим словам». Між іншим, у цій байці Батраковій є спроба подати звукоподібність, спроба у нього майже виїмкова. Якщо Крилов широко і вдало практикував цей метод, Батрак похвалитися цим не може, і це є певна хиба в його творчості.

Безперечно оригінальна і гарна байка «Місіонер». Є в ній і хиби. Іноді Батрак забуває, що прикметою доброї байки є її стислість і повна єдність дії (багато й гарно писав про це Потебня[599]). В усякому разі, «Місіонер» дає нову мораль — революційну, і повстає проти моралі буржуазної. Згаданий критик М. Беккер указує на невдалість сентенції кінцівки, що має, мовляв, «газетний характер».

Загальнодидактична є байка «Доброчинність». Сюжет це не новий, але обробка його оригінальна.

Проте зовсім нова і злободенна байка «Погонич і осел». Тут уперше в байках здибуємо ім'я т. Леніна і бачимо жорстоку розправу з тими, хто паскудив це велике ім'я. Можна, звичайно, знайти паралелі до цієї байки в таких, як «Муха і подорожні» (відоме «Мы пахали»). Але сама по собі байка ця виконана цілком самостійно і гостро.

Супроти неї «Місяць» бліденький, хоч сюжетно новий. Щодо моралі — мені думається, що це єдина байка, де Батрак схибив супроти матеріялістичної діялектики, невірно ставлячи питання про значіння особи.

Відому приказку «Держи вора» використав він для байки «Злодій». Знов же не узагальнив її, а пристосував для сатири на буржуазну «тиху хату».

Байку «Осел і Ведмідь» годилося б згадати тепер, під час чистки радянського апарату. Вона трохи розтягнена. Виручає стисла, гарна кінцівка.

Бюрократизм висміює байка «Лисиця й пес». Маски цієї байки відомі і не раз фігурували у баєчному жанрі. Але сама байка розроблена по-новому, на болячки сучасности відгукується, і в цьому її цінність.

Нарешті нову радянську постать виводить Батрак у байці «Сількор і вовк», уживаючи, між іншим, іронії в діялозі — це в байках не часто буває (приміром — «Лисица и виноград» — Крилова).

Бачимо на цих прикладах, як новий російський байкар потужно прокладає свіжу путь, оновлюючи байочну тематику, подаючи нові образи, а головне, моралізуючи по-новому, по-пролетарському. У нього не знайдете ображеного ослячим копитом царя-лева, не знайдете ліберальної ідейки про «малих сіх». Є активна боротьба проти основ буржуазної ідеології, проти решток її в радянському суспільстві і є гаряча віра в кончу перемогу трудящих.

Цим для нас цінні Батракові байки, і мені, виконавцеві їх переказів і перекладів (я розрізняю ці дві форми і взагалі гадаю, що друга — переклад — для пересаджування байки на іншу мову годиться тільки вряди-годи і то, як то кажуть, «з натяжкою») — мені велике випаде задоволення, коли український радянський читач своєю увагою не обмине цієї праці і оцінить творчість Батракову так, як вона достойна. А вона, безперечно, достойна...

Згадаймо ще раз тяжку працю байкаря, згадаймо, що серед ста поетів, може, один знайдеться, хто б байку створив. І як за останнє півсторіччя не було байкарів — чи не тому дехто казав, що байка вмерла? І як з'являються такі байкарі, як Іван Батрак, чи не напишуть знову — так, байка живе, вона невмируща! Болячок, гнійників ще стільки в нашому житті, ще так потрібна здорова пролетарська сатира, що треба вітати появу кожного байкаря і торувати йому путь.

Своєю працею я й хочу в даному разі прислужитися. Хай ім'я Батракове знають і на терені Радянської України.

Сучасна жаба[600]

Літературна газета дає марксистську критичну оцінку поточним фактам і явищам мистецтва...