Розділ «Глава 4»

— Ні, взагалі-то, — зніяковіло відповіла Квіта. — Але не в такий пізній час. Щось трапилося?

— Звичайно, трапилося. Мені захотілося провести вечір з красивою і розумною жінкою, — чесно та нахабно відповів Нік. Квіта навіть втратила мову від такого нахабства. — Ти так і будеш тримати мене на порозі, щоб всі чули та бачили нас?

— Ось нахаба. Заходь, хоча, якщо хтось дізнається, чуток не уникнути, — Квіта пропустила Ніка в кімнату, швидко зачинивши за ним двері.

— Так, Ніку, я тобі вже казала, що твоя поведінка порушує всі правила Школи та правила пристойності. Думаю, що тобі краще негайно піти звідси, — сказала вона. Було помітно що нестандартна ситуація її лякає і турбує.

— Це тобі, — Нік вирішив, що наступ буде кращим розвитком, розгорнув куртку і простягнув букет квітів.

Далі сталося те, на що й розраховував Нік. Квіта очманівши від побаченого, взяла букет, вдихнула його запах та притиснула його до себе.

— Які красиві… — тільки й змогла сказати дівчина.

— Я радий, що тобі сподобалося, — посміхнувся учень. — Тільки треба їх поставити у воду, тоді вони простоять не менш двох тижнів, ну, так мене запевнили.

— Так, звичайно, — прокинулася Квіта та, не випускаючи букет з рук, пішла шукати, у що їх поставити.

Поки магеса шукала, куди прилаштувати квіти, Нік вирішив трохи роздивитися. Кімната була невеликих розмірів і, мабуть, слугувала робочим кабінетом. У ній був стіл, кілька стільців, шафа з книгами та рукописами і двері в іншу кімнату. Подивившись у вікно, він побачив тільки чисте небо та зірки. Було темно, тому гість не зміг розгледіти, що за вікном. До кімнати увійшла Квіта, несучи невелике відерце з квітами. Поставивши його на стіл, вона наблизилася до нього.

— Хоча тобі й вдалося мене здивувати, але залишатися учневі в такий час в кімнаті викладача це неправильно і непристойно. Особливо, якщо викладач жінка — впоравшись з першим напором, сказала Квіта.

— Ти хочеш мене переконати в тому, що сидіти одній краще, ніж провести час зі мною? — продовжив наступ Нік.

— Ну… — запнулася Квіта. Було видно, що вона намагається знайти правильну відповідь. Сумнівається. Коливається. — Це порушення правил. Так не можна.

— Щодо правил. Тут тобі вредний чоловічок, Магістр Бат, передав, щоб ти призначила мені покарання за те, що я бентежу його, розгулюючи по Школі не в парадній учнівській формі та без знака. Тому, як бачиш, порушення правил — це мій нормальний стан.

— Так тебе ще й бачили тут? Ну, точно завтра чутки по всій Школі підуть, — засмутилася Квіта. — А про твою неналежну поведінку я тобі вже багато разів казала. Доведеться призначити покарання. Бат такий дотошний, що все рівно не відчепиться. Ну за що мені дістався такий учень?

— Що ти за панікерка? — не витримав голосінь Квіти Нік. — Я новий учень. У мене виникли проблеми.

Я прийшов до свого викладача-куратора, як годиться в Школі. Та й Магістра Бата скоріше буде хвилювати не те, що я тут робив, а призначила ти мені покарання чи ні. І взагалі. Ти можеш хоч на пару годин забути, що ти викладач, а я учень, та згадати, що ти красива молода жінка, а я такий-сякий чоловік. До того ж старший за тебе. Так ти хочеш провести цей вечір зі мною чи ні?

— Хочу, — тихо сказала Квіта і, як здалося Ніку, трохи почервоніла.

— От і добре. Перше правильне рішення. Тільки тобі треба або щось накинути, або перевдягнутися, тому що ми його проведемо не тут, — впевнено сказав Нік, розуміючи, що найскладніше вже позаду.

— Ми що, кудись підемо? — злякалася магеса.