Розділ «Глава 4»

— Прийшов все-таки. Зараз ці криворукі закінчать прибирати і ти покажеш своє вміння. А поки пішли до мене посидимо, почекаємо, — сказав шеф-кухар та грізно гаркнув на своїх підлеглих. — Що ви возитеся, ледарі? Клу, давай прослідкуй, щоб вони швидше все закінчили, але щоб жодної цяточки бруду на кухні у мене не було. Ніку, може тобі щось перекусити принести?

— Та ні, дякую. Я ще від вечері не відійшов. Якщо можна, ступку і товкач. Я хочу потовкти зерна кави, щоб потім приготувати, — попросив він.

— Клу, принеси до мене в кабінет ступку і товкач. Тільки швидше.

Не встигли вони розміститися в кабінеті шеф-кухаря, як влетів Клу, поклавши на стіл те, що просив Нік.

— Можеш йти. Годі тут над душею стояти, — суворо сказав синові Маукас. І звертаючись до учня, додав: — Ну, давай показуй, як ти готуєш каву.

Нік кинув у ступку декілька зерен та почав методично їх молоти. Кімната одразу наповнилася чудовим ароматом кави. Шеф схопився та відкрив вікно, він не хотів, щоб кухарі знали, чим вони тут займаються.

— Ну що ти там колупаєшся? — не витримав Маукас, бачачи кострубаті спроби Ніка ретельно розмолоти зерна. Потім не витримав і забрав ступку. — Давай я сам. Якщо ти так само каву готуєш, як розмелюєш зерна, то я, мабуть, навіть пробувати не буду.

— У нас для цього були спеціальні пристосування. Я ніколи в ступці не молов зерна, — почав виправдовуватися учень.

— Гаразд. Я сам із зернами впораюся. А то такий чудовий продукт зіпсуєш. Ти тільки скажи, до якого стану його треба молоти, — Маукас ретельно розмелював каву, зрідка зупиняючись, щоб перепочити.

— Потрібно дрібно, але не занадто, — підказав Нік.

Через кілька хвилин активної роботи шефа кава була перемелена майже в пудру. Нік залишився задоволений результатом. Вони сіли і стали чекати, коли кухня звільниться від зайвих очей. Минуло ще хвилин десять, як в кімнаті з’явилася голова Клу і повідомила, що кухня вимита, посуд вимитий, все прибрано і розкладено, а кухарі та помічники відправлені відпочивати.

— Ну, пішли, Ніку. Треба і собі приємне зробити, — згорав від нетерпіння Маукас.

— Шефе, а моє прохання про солодке виконане? — поцікавився по дорозі учень.

— Ображаєш. Я завжди виконую те, що обіцяю, — трохи образився майстер. — Клу, давай тягни все, що я там приготував для нього.

— Ну от і добре. А тепер спробуємо приготувати міцну і смачну каву, — сказав Нік, коли вони підійшли до плити. — Мені треба невелику круглу пательню з високими краями, пісок, маленьку каструльку з ручкою, ложку, воду та цукор.

— Клу, чув, що треба? Швидше тягни сюди, — завантажив новою роботою сина кухар.

Вибравши потрібне з купи кухонного начиння, яку приніс Клу, Нік приступив до приготування кави по-турецьки, супроводжуючи кожну дію поясненнями двом кухарям, які з цікавістю спостерігали за процесом. Насипавши в пательню піску, він поставив її на плитку розігріватися. Джезви під рукою у нього не було, тому вирішив готувати в маленькій круглій каструльці. Це був, звичайно, поганий замінник джезви, але вибирати не доводилося. Насипавши в каструльку три невеликі ложки кави, додавши цукор та воду, Нік поставив її в розігрітий пісок. Незабаром утворилася піна і кава почала підніматися. Він зняв її з піску та дав трохи охолонути, а потім повторив процедуру ще два рази.

— Ну що, кава готова, — урочисто промовив учень. — Посуд, звичайно, не той, що мені був потрібен, але я впевнений, що вийшло все одно значно краще, ніж те, що ви готуєте. Давайте чашки.

Поки Клу бігав по чашки, Нік ще трохи поліпшив смак кави, додавши до неї пару крапель коньяку. У нього якраз залишалася остання пляшка після роздачі подарунків, і він вирішив остаточно завоювати прихильність шеф-кухаря таким нехитрим трюком. По кухні витав запах відмінно звареної кави з нотками коньяку. Кухарі вже давно з нетерпінням ковтайте слину в передчутті дегустації.

— Скуштуйте. Тільки обережно — гаряче, — попередив Нік дорослих мужиків, як дітей, бачачи їх нетерпіння.