Розділ «Глава З»

— Нічого собі! Ти у Вищого попросив і він дав?! Ніколи не чув, щоб Вищі щось давали просто так магам, а тим більше учням.

— Ну, ми посварилися трохи спочатку. А потім майже подружилися. Гуру виявився не таким вже й поганим хлопцем, — хвалився трохи Нік.

— Ти мене, напевно, вирішив зовсім сьогодні добити. Якщо у тебе такі друзі та покровителі, як Ліна і Вищий, тоді я за тобою хоч у вогонь, хоч у воду. Ні, все-таки краще лише у вогонь. Нам, демонам, це тільки приємно. Ну, а якщо серйозно, то що натомість зажадав за такі подарунки Вищий?

— Та так… невелику дрібницю, — Ніку сподобалося дивувати демона і він вирішив продовжити. — Лише врятувати магічний Орден Каса або хоча б його частину.

— Ось воно що! Звичайно… Звичайно… Золоті просто так не з’являються. І що ж нас чекає?

— А що може чекати? Велика війна. Спочатку з Земляними і Вогненними, а якщо виживемо, то Темні готують неприємний подарунок. Будують портал, щоб перенести на Фран чи то війська, чи то чудовиськ якихось і з їхньою допомогою завоювати всіх. Ось Гуру й переживає за свій улюблений магічний Орден. Але все це знову ж мені розповів Вищий. Правда це чи ні, я не знаю. Та Ліна вірить йому. Ось для цього всього мене відкопали та відправили вчитися в Школу. Вони якісь ненормальні, думають, що я можу допомогти. Що може зробити один маг в такій війні? Дурість все це, — Нік зупинився, щоб віддихатися і заспокоїтися. Він, як і раніше, гнівався на Ліну й Гуру через їхню віру в нього.

— Оце так новини! А ось у Вищому і в Ліні сумніватися не треба. Не дарма Ліну назвали Срібної Драконицею. Вона мудріша, ніж всі маги разом у теперішній Раді Ордену. Значить, треба готуватися до війни. І коли вона буде? — демон відкинув всю веселість і став зібраним і серйозним.

— Та звідки я знаю? Вищий думає, що з Земляними і Вогненними через рік. А Темні повинні закінчити портал через два роки.

— Ну, час є. Гаразд, нічого думати думи сумні. Мені шанс ще хоч раз побачити Ліну важливіший за сотню воєн. А вона вже випробувала тебе на здібності до магії? Золотим завжди більше дається, ніж звичайним. Може, у тебе і до моїх наук талант є. Оце було б добре! — тільки-но серйозний і заклопотаний демон знову став веселим і задоволеним. Здавалося, що клацнули вимикачем, так кардинально змінювався професор.

— Частину випробувань ми пройшли. А частину не встигли. Ліна казала, що в Школі буде цілий тиждень на випробування. Як вона вважає, ніби Зерно не обділило мене. Дало дуже сильні здібності до Воді і Вогню. Хороші до Повітря і дуже погані до Землі. Зовсім глухо з магією Впливу. Інші види, в тому числі ваші, ми не випробували.

— Кожну хвилину нові відкриття! Такого набору я ще не зустрічав ніколи. Зазвичай навіть Веселковим і Золотим дають тільки пару видів. Ох, чую не просто так стільки всього тобі надавали. Чекають нас непрості часи, — знову засумував професор. І саме тут, ніби вкотре спрацював перемикач, він стрепенувся й забігав біля столу. — А давай ми зараз перевіримо твої здібності до Некромантії і Демонології. Чого тягнути?! Мені дуже цікаво. А то у мене всього два учні, та й ті настільки слабкі, що мертвяка підняти можуть тільки з третього разу, а вже щоб упокоїти, так всі п’ять спроб треба. І це учні третього та четвертого року. Жах. Ну, давай зараз спробуємо тебе перевірити.

— Може, не треба сьогодні. Буде ще багато часу. Такий сумбурний день був. Я, чесно кажучи, втомився, а мене ще, судячи з усього, чекає знайомство з Радою, — почав було відмовлятися Нік. Йому справді не хотілося проходити сьогодні випробування. Він чомусь був майже впевнений у провалі і не бажав так відразу розчаровувати викладача. Але було видно, що всі його відмовки зараз не подіють.

— Ну давай! Це недовго і просто, — професора Атавхаї вже було не зупинити. Він схопив Ніка за руку та потягнув у клас.

Демон був такий збуджений, що розвинув бурхливу діяльність. Він розсунув навчальні столи, залишивши один посередині класу. Пару разів побіг у підсобку і приніс всі необхідні для випробування предмети. Нік розумів, що випробовувати зараз його будуть не у в’язанні светрів, але все одно не зміг стримати нападу нудоти, коли професор поставив на стіл труп кішки і почав навколо нього креслити якісь знаки.

— Ти з Ліною вже проходив випробування, то ж в загальних рисах розумієш, що від тебе вимагається. Ти повинен вимовити заклинання і влити в нього силу, — швидко говорив Атавхаї, закінчуючи креслити щось навколо трупа кішки. — Але з Некромантією та Демонологією все трохи складніше. Для обрядів, які ми зазвичай робимо, треба не просто магічна сила або енергія, а саме темна сила. Це енергія болю, страху, ненависті, смерті. Тоді вона легко вливається в заклинання. Та це зовсім не означає, що не можна для ритуалів Некромантії використовувати звичайну силу. Правда, для цього потрібні перетворювачі звичайної магічної сили в темну. Ними як раз слугують темні чаклуни та ритуали, наприклад, пентаграми. Особливо вони складні для роботи з демонами або подібними істотами. Дивись, для початку ми перевіримо твої здібності до Некромантії. Якщо в тебе є відгук до такої магії, то ця мила кішка, яка подарувала нам свій труп, після заклинання повинна хоча б трохи поворухнутися. Не переживай, далеко вона все рівно не втече, а зможе рухатися тільки всередині знака, який я навколо неї намалював. Це повинен вміти і робити будь-який некромант. Як і ті знаки, що написані на променях пентаграми. Але цьому я вчу своїх учнів чотири роки. Правда, у тих, яких я маю зараз, здібностей не дуже багато. Отже, твоє завдання повторити заклинання «Зеко Горпуа Мугуті» і почати вливати силу в нижню точку пентаграми. А там подивимося, що станеться й чи станеться взагалі. Ну що, ти готовий?

— Готовий, — сумно відповів Нік.

Він став біля столу і спробував сконцентруватися на пентаграмі. Зазвичай йому вдавалося легко зосереджуватися, але труп в центрі малюнка ніяк не давав йому зараз це зробити. Йому довелося закрити очі, щоб відволіктися, тоді відразу стало легше. Він вирішив використовувати невелику кількість сили, так як вчила його Ліна. Зачерпнувши трохи сили, він відкрив очі, сконцентрував увагу на нижній точці перевернутої пентаграми і вимовив слова заклинання. Нік відчув, як сила потекла в пентаграму. Що його здивувало, при входженні в неї сила ніби міняла трохи колір. Якщо до зіткнення зі столом сила була сріблястою, то в місці дотику вона темніла. Він подивився на стіл і побачив, як два промені пентаграми почали горіти вогнем. Більше нічого не відбувалося. Він зрозумів, що вклав занадто мало сили в заклинання. Але з іншого боку, Нік почав розуміти, швидше відчувати, що це випробування може закінчитися успішно. А це означало, що в його Зерні була і частинка темного. Це чомусь його налякало. Йому навіть захотілося перервати випробування, щоб не показувати цього професору. Але подивившись на обличчя демона й побачивши неймовірне очікування дива, він не зміг обдурити того. Цього разу він збільшив кількість сили та домігся того, що вся пентаграма стала горіти вогнем, але кішка залишалася нерухомою. Нік згадав, як важко і якою кількістю сили давалися йому випробування з Геомагії і магії гравітонів, той вирішив, що треба вкладати дуже багато сили, аби отримати відгук. Цього разу він не обмежував кількість, а просто вливав силу в заклинання без зупинки. Промені пентаграми на столі загорілися яскравим полум’ям. Він навіть встиг здивуватися, чому від них не загоряється стільниця. Але всю його увагу зайняла кішка. Нерухомий труп почав ворушитися. Невпевненими рухами кішка стала на всі чотири лапи, мертвими очима подивилася на Ніка і, вже чого він зовсім не очікував, стрибнула на нього. Але польоту не вийшло. Кішка ніби налетіла на невидиму перешкоду, яка відкинула її назад в центр пентаграми. Нік настільки був приголомшений тим, що сталося, що втратив концентрацію та обірвав заклинання. І в цю ж мить на столі замість рухомої кішки він знову побачив лежачий труп. Навіть на якусь мить здалося, що рухи тварини йому примарилися і були плодом його уяви, але, глянувши на сяючого від щастя професора Атавхаї, зрозумів, що випробування він пройшов успішно. Нік відчув сильну втому, начебто він не магічну силу витрачав, а весь день тягав важке каміння. Добре, що поруч опинився стілець. Нік буквально звалився на нього, не в змозі поворухнутися.

— Чудово, чудово, просто неймовірно! — Атавхаї мало не стрибав від радості. — Це, звісно, не чорне Зерно, зате відгук є. Ніку, ти обов’язково повинен займатися і на моєму факультеті. Мої нездари-учні на другому році навчання не можуть до цього часу підняти мерця, а у тебе вийшло з першого разу. Ти чуєш — ми з тебе ще й непоганого некроманта зробимо!

— Професоре, все це, звичайно, добре, але ви самі бачили, скільки сили мені довелося влити в заклинання, щоб виконати таке просте випробування. Я витратив майже половину всього свого запасу. Та й фізично мені це не дуже легко далося. Раніше, займаючись з Ліною, я не відчував такого сильного виснаження при використанні магії.

— Та це, безумовно, так. Хоча я помітив, що у тебе сили більше, ніж у повноцінного мага першого ступеню. Як тобі це вдалося?