TextBook — Ось вони, — прошипіла безлика тварина.
— Я бачу, — сказав Вітчим.
Він відступив од вікна.
— Почнемо.
— Почнемо.
Вони вийшли з машин перед Вежею з чорного скла, яке відображало в собі все місто.
Вулиця на схід: ряди ліхтарів, вогні на мостах метро, стіни-вікна-стіни безлічі веж, Вулиця на захід: міст через річку, вогні на ньому, вогні на темній воді. Вулиця до країни вічної криги: реклами, реклами, вогні, далекий міст, мов павутина в росі.
Гвардійці.
Двадцять чотири схожі долі.
Однаково обстрижене волосся. Однакові плащі, однакові надірвані зверху, ледь зім’яті пачки тих самих цигарок.
Однакові пістолети. По шістнадцять куль у кожнім.
Їхні двадцять чотири дівчини приміряють білі сукні.
Однаково байдужі, з однаковою думкою про те, що треба швидше кінчати і…
— Починаймо ж.
— Починаймо.
Я мчала, щоб урятувати їх. Я летіла крізь місто, і лампи реклам вибухали яскравим вогнем, коли моя тінь наражалася на них. Я проносилася над ніччю, і вітер підхоплював листя й газети. Я поспішала. Я хотіла встигнути. Відштовхуючись від гладких стін, я летіла крізь ніч.
Саме опівночі. Саме в нуль-нуль-нуль-нуль.
— Почнемо, — і Гвардійці зробили крок.
— Почнемо, — заплющив очі Вітчим.
— Північ!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Янголятко в кутих черевиках. Книга 2» автора Генечка Ворзельська на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина восьма Крихітка й кити“ на сторінці 8. Приємного читання.