Гвардієць стоїть у колі. Маленький воїн Крихітка. Великий переможець — її названий батько.
Вітчим був такий сильний. Одне його слово:
— Ти, — пророцтво снів, що назавжди залишилися, — ніколи, — відсутність світла в очах, — не будеш! — руки, мов розпростерті крила, що затуляють світ, — таким!!!
І Гвардієць став його.
Майже.
Адже Крихітка теж здійняла руки.
— І що?
— Тсссс, — попрохала вона.
— Ну-ну.
Але я не бачила його усмішки. Його тонких пергаментних губів.
Сліпий циган повільно повернувся до мене.
До багаття з усіх боків вийшли жінки в яскравих спідницях.
Хтось підняв бубон. Обережно струснув його. І удар голосів та струн:
— Е-е-ейх!
— Ейх!!! — і Крихітка кружляє в шаленому танку.
— Їй!!!
— Божевілля, — сказав Вітчим.
Але хто його почує?
— Ей-ей-ей-ей!!!
Хто допоможе Крихітці, як не втікачі з пекла? Цигани. Цього навчив мене Вовк.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Янголятко в кутих черевиках. Книга 2» автора Генечка Ворзельська на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина восьма Крихітка й кити“ на сторінці 25. Приємного читання.