TextBook Вони повільно ходили довкола мене. Вітчим і мачуха.
Я озиралася на нього. Я озиралася на неї. Я не знала, хто нападе першим.
Мати хитнула головою, і коси розсипалися по плечах, сховавши її тіло аж до самої підлоги.
Вітчим рвучко напружив спинні м’язи і випустив десять довгих шпичаків.
Ожилі мерці позад мачухи. Чорні потвори за перетинчастими крильми батька, що прийняв мене.
Парує застигаючою смолою ритуальне коло.
Я дивилася то на Вітчима, то на Мачуху.
Гоп!
І величезний кат з’явився поруч зі мною. І плаха, чорна від крові чорнокнижників.
— Ні, — сказав Вітчим, і кат розсипався купою піску.
Гоп!
Чотири люті домініканці з тяжкими залізними розп’яттями. Святі отці інквізиції…
— Ні! — Мачуха перетворила їх на кригу.
Гоп!
І стомлений пілот «Цеппеліна» став поруч зі мною. Піднятий комір куртки. Цигарка в куточку рота.
— Ні! — Вітчим…
Він лише засичав, нічого не зумівши зробити.
— Йди, — сказав льотчик.
— А ти?
— Я? Я давно чекав цього дня.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Янголятко в кутих черевиках. Книга 2» автора Генечка Ворзельська на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина восьма Крихітка й кити“ на сторінці 28. Приємного читання.