TextBook Я хочу бути у твоєму сні…
Світло згасло й лише Крихітка в білому промінні. У білому сяйві.
Але я бачила зелене світло його очей. Вовк дивився на мене.
Я завжди намагалася уявити, як би нам було з Вовком. Я народила б йому вовченят, і в нашому гнізді було б…
Сонячна людина. Людина, що живе під нічним сонцем.
Він покинув би мене відразу після того, як я пішла б від нього.
Занадто багато було в нас і з нами, щоб вечорами ми могли просто пити чай. Просто сидіти поруч, накрившись однією ковдрою.
А ще гірше — Вовк, що надів окуляри, аби почитати газету, і Крихітка з ватою між пальцями ніг.
Ні! Тільки не це!
Ще гірше, ніж Крихітка у гаптованій сукні, в сукні з лілей і троянд. І Вовк кучерявий, у білій сорочці з жабо. Біля ґратчастого вікна. Біля вітража з Пораненим Паладином. Під старим в’язом. Серед яскравих блискавок. У стіні дощу.
— 0, Вовче, я чекала на вас так довго. Без вас мені хотілося плакати. Ви краєте мені серце. Ви розлюбили мене.
— Люба Крихітко, справи Державні — понад усе. Мені гірко від думки, що я вам завдам нового болю.
— Не кажіть! Не кажіть мені!
— На жаль, прекрасна Крихітко, Король посилає мене за Великий Океан.
— Ні!!!
Яка гидота.
Вже краще:
— Привіт, Крихітко.
— Вітаннячко, Вовче.
Але спочатку:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Янголятко в кутих черевиках. Книга 2» автора Генечка Ворзельська на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина сьома Крихітка та дикі пси“ на сторінці 13. Приємного читання.