— Губи пахнуть тобою. Волосся стало дощем. Що тобі варто. Спи.
— Це було непогано.
Вовків лужник уклонився, поставив між нами вино і вийшов, причинивши двері вітальні.
Коминок у величезній квартирі Вовка. Його картини. Його годинник. Різьблені панелі стін, весь поверх нагорі.
Я підійшла до скляної стіни. Місто палахкотіло внизу. Місто Великих Вогнів.
А в скляній стіні своєї вежі стояли Вітчим із Мачухою та дивилися на мене.
— Вона така передбачувана.
— Хай би вона щезла.
Це був тост, і келих торкнувся келиха. Келихи з гірким вином, що зафарбувало губи кров’ю.
Через усе місто. Через Море Рекламних Вогнів.
Розділ 5
Мешканці міста — сім мільйонів людей. Щоранку вони кидали будинки — хто вежі центра, хто шестиповерхівки околиць — і їхали, йшли, чекали автобусів, підіймалися до мостів метро, що обплутали все місто, сідали в таксі чи, коли не мали роботи, сиділи на лавочках безлічі парків або ще більшої кількості кав'ярень.
Вийти в гурті з ними, пройтися до найближчих сходів з чорної сталі до станції на мосту метро. Їхати й дивитись у вікно, милуючись вуличками, що стікаються до лабіринту веж, зненацька повертатися, ніби в кабінці атракціону. Дивитися на газету перед тобою і вийти, спустившись униз.
Час обіду. Усміхнені секретарки, нудьгуючий пілот «Цеппеліна» у розстебнутій льотній куртці та кинуті на стійку перед ним рукавички. Сигнали машин, юрба чекає, коли постовий підніме жезл і зупинить потік машин, автобусів та вантажівок.
Клерки жують та думають про своє. Чемні поклони. Чоловіки підводяться при появі дам. Новини. Чутки. І знову по вежах. Уже до кінця дня.
Сісти в таксі. Сказати:
— Їдемо, — і, притулившись до дверцят, дивитись у вікна.
Вікна так високо, що видно тільки тих, хто до них підходить.
Чоловік у чорному з пачкою паперу в руках. Ще один у смугастому жилеті. Хтось скине окуляри, на мить погляне вниз і знову почне диктувати. І стукіт друкарської машинки увіллється в діловий шум центру. У гімн телефонних дзвінків, арифмометрів та телеграфних апаратів.
На околиці гуркіт кранів, веселі докери, перекупки та нескінченні склади.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Янголятко в кутих черевиках. Книга 2» автора Генечка Ворзельська на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина сьома Крихітка та дикі пси“ на сторінці 14. Приємного читання.