Розділ «Борис Штерн ПРИГОДИ ІНСПЕКТОРА БЕЛ АМОРА»

Відпарений віник був уже готовий до бою. Бел Амор хлюпнув на каміння кухоль розведеного ввасу, каміння погрозливо засичало. Перший захід: для зігрівання. Віником спершу треба розтертись, щоб задубіла шкіра розкрилась і розм’якшилась. Потім відпочити й попити квасу. Є несповна розуму — глушать пиво, а потім скаржаться на серце. Є самовбивці — лізуть у парну з коньяком, цих до віника підпускати не можна. Але найгірші супостати, які вносять у парну мочалку і мило. Митися прийшли? Геть з мого зорельота!

Стабілізатор спробував смикнути щоглу трохи дужче, вітрило затріщало. Стабілізатор злякався і вернувся в зореліт.

Щоб ви знали, думав Бел Амор, дубовий віник кращий від березового. Листя з дуба ширші, черенки міцніші, а запах сильніший. Зрізав десятка півтора — і досить, а берези не настачиш. Звичайно, якщо попався ліснику, то він може любісінько тут-таки під дубом та тим-таки віником… А втім, один махровий букет з червневих листочків він для себе заготував, а відшмагати його за таке браконьєрство міг тільки він сам, тому що Бел Амор і був тим самим лісником. Дуб треба доглядати, думав Бел Амор, а береза росте сама по собі. У Мартовича з Новосибірського Академмістечка в розпорядженні цілий березовий ліс, тож в академіків нема проблем з парною. Там ліснику можна жити, там і рушниці не треба. Довкола суцільна інтелігенція, зайвий раз у ліс не плюне. Мартович добре влаштувався. А ти мотайся весь рік у дрімучому космосі і саджай березу.

— Вас попарити, командоре? — запитав Стабілізатор.

— Дай по попереку… упівсили.

Другий захід: для тіла. Віник методично злітає і опускається: плечі, спина, поперек, ноги, ноги, поперек, спина, плечі. Кісточки прогріто, серце ганяє кров по всіх закутках. Нежить, радикуліт й інші хворості вибиваються з другого разу. Тепер навпаки: плечі, груди, живіт, а місце трохи нижче живота прикриваєш долонею з почуття самозбереження, — Стабілізатор, хоч і не дурень, проте може не розібрати, що й де…

Є любителі вискакувати голими у відкритий космос і тут-таки пірнати назад. Для гарту воно непогано, але в околицях Галактики не зовсім зручно: дами на туристичних маршрутах непритомніють, побачивши в космосі голих чоловіків.

Третій захід: для душі. Віник геть, до душі віником не доберешся. Три ківшики квасу на каміння; найменший порух викликає опік. Душа поступово відлітає, пара піднімає її до стелі і погойдує в підвішеному стані. Злоба, хандра, безсоння випаровуються. Відбувається очищення.

Все. Вчетверте, вп’яте і ще багато разів у парну лізуть важкоатлети, щоб зігнати вагу.

Тепер обов’язково чисту білизну, свіжий скафандр і прогулянка перед сном.

3

Легенької прогулянки не вийшло. Зореліт вискочив з-за пагорба, дістав додатковий гравітаційний поштовх і пішов по новій траєкторії. За попереднім розрахунком виходило, що їх несе просто на Звалище.

— Куди?! — отетерів Бел Амор.

— На Звалище, — повторив Стабілізатор. — Може, дамо SOS?

— Ще чого!

Справді: ще чого! Щоб його, Бел Амора, інспектора Охорони Середовища, знайшли в стані потерпілого… де?.. На Звалищі? Сміх та й годі! На Звалище навіть спецкоманду не пришлють, а якихось роботів-посмітюх. Після Звалища в жодній парній не відмиєшся.

Галактичну спіраль було видно в три чверті: вируюче ядро і обидва рукави — Північний і Південний. Ось очищені від пилу Магелланові Хмари, а ось і Звалище, усе правильно, — ось вона, ця пляма, в чистій галактичній симфонії зухвало вершить свій шлях, лишаючи за собою шлейф, схожий на брудний гребінець з волоссям.

Їх несло в самісіньку хмару галактичних покидьків.

— Через півгодини вріжемось, — оголосив Стабілізатор, витираючи клешні клоччям. Він знову спробував висмикнути вітрило, проте щоглу міцно приварило до обшивки. Удари метеоритів, абсолютний нуль чи космічний вакуум були в цьому винні — хтозна; тільки Мартович, певне, міг би пояснити це явище, але він зараз солодко спав у хатині лісника в Новосибірському Академмістечку. Влаштовуються академіки!

Одначе є ж спосіб ухилитися від цієї зустрічі?