Розділ «Борис Штерн ПРИГОДИ ІНСПЕКТОРА БЕЛ АМОРА»

У вагон зайшов Мартович з інструментами. Дикий Робот розкрився і тільки зітхав, коли Мартович доторкався розжареним паяльником до дротів.

— Легше, легше! — сказав Дикий Робот.

Другий захід: зовнішній огляд. Для душі. Нерви трохи розгулялись, їх треба перебрати гаряченьким паяльником. Отак, отак… Старі замінити, а контакти зачистити… Аж дрож по тілу! Де попустити, а де підкрутити гаєчку, одну—дві краплі мастила в шарніри, щоб не скрипіли… Добре! А зараз можна поговорити з роботом. Великий філософ!

— Як там наш новачок?

— Про кого ви? — спитав Мартович.

— Про людину, ясна річ. Чи не пошкоджено його? Чи не втомився?

— Все гаразд, він відпочиває, — відповідав Мартович, порпаючись у надрах Дикого Робота. — Можете призначити його Головним Архітектором Звалища. У нього є до цього нахил.

— Такі орли нам потрібні! — зрадів Дикий Робот. — Ми з ним спрацюємося! Тут усім знайдеться робота. Глянь, яка краса довкола! Яке нагромадження металу і різноманітних хімічних елементів! Наше Звалище нагадує мені Періодичну систему — це порівняння мені здається вдалим. Які форми! Ти був на кладовищі автомобілів? Піди. Поетичне місце! Я йду туди на цілий тиждень, беру з собою тільки маленький контейнер з інструментами і запасними акумуляторами. Я вдихаю запах вікової пилюки, зішкрібаю грудочку засохлого бітуму, роблю з нього кульку і з насолодою нюхаю. Потім сідаю на тріснутий радіатор і відпочиваю. Світло якоїсь зірки пробивається крізь первісну пилюку, і я думаю, що коли-небудь наше Звалище сконденсується в самостійну галактику, що з цього чудового матеріалу виникнуть нові зірки… Ти не згоден?

— Чому? — відповів Мартович. — Можна пофантазувати далі. У зірок з’являться планети, на цих планетах виросте нове покоління автомобілів і тепловозів, сталеві рейки нової могутньої цивілізації побіжать кудись. Телевишки сягнуть з-під землі, на бетонних стовпах розпустяться електричні крони. І так далі. І нарешті — вершина всього: суцільнометалева людина, ще досконаліша, ніж ви, шефе.

— Це природний процес! — мрійливо сказав Дикий Робот.

— А що шеф думає про біологічну еволюцію?

— Я розумію тебе, — відповів Дикий Робот, — Для обслуговування металу потрібна протоплазма. Мої нащадки виведуть біороботів, наш вид має право на існування. Одначе ви, як і зараз, будете підпорядковані трьом законам Азімова. Ви ніколи не зможете завдати шкоди людині. До речі, де наш новий робот?

7

Бел Амора викликали в парний вагончик.

— А, попався! — привітав його Дикий Робот. — Непоганий серійний зразок. Допомагатимеш своєму хазяїнові упорядковувати територію.

— Це він про мене, чи що? — здивувався Бел Амор.

— Не дратуй його, — шепнув Мартович.

— Тут усьому треба дати лад, роботи по самі вуха, — вів далі Дикий Робот. — Чим безформніше, тим краще, але без перебору. Піди на кладовище автомобілів і повчись. Безформність — ось форма. Та розумно, щоб тішило око. Столиця Звалища — Вагонне Депо. Зараз тут нагромадження недостатнє. Треба підняти темп безформності. Вагон на вагон, і щоб рейки в різні боки. Все гнути в баранячий ріг! Знайти баштовий кран — і теж туди. Підготуй ескізи, можна в олівці. Я подивлюсь і поправлю… Е-е, легше! Олово капає! Що ти там робиш?

— Алфавіт чищу, — відповів Мартович. — Літери будете чіткіше вимовляти.

— Молодець, — розчулився Дикий Робот. — Ти все робиш на користь людині.