TextBook — Як на мене — не має значення, — відповідала парова машина. — Прилетіли — ставте бакен. Бакена немає — я поставлю.
— Тільки спробуйте!
— А що буде?
— Кепсько буде!
— Ну, якщо ви так настроєні… — розчаровано відповідала парова машина. — Давайте тоді поставимо чотири бакени… О, гляньте, ще один!
На жаль, вона не помилилась: з’явився п’ятий. Зовсім маленький. Він ішов по низькій орбіті над самою атмосферою.
— Що?! Хто?! — загорлали всі. — Поки ми тут гомонимо, він ставить бакен! Який негідник! Вас тут не…
— Це не зореліт, — пробурмотів генерал Птерікс, придивившись. — Це бакен! Хто посмів поставити бакен?! Я пацифіст, але зараз я почну стріляти!
Це був бакен. Він сигналив якимсь незареєстрованим кодом.
Всі притихли, прислухались, придивились. Низько-низько плив бакен над кисневою, нафтовою, кам’яновугільною, водяною планетою; і планета вже не належала нікому з них.
У Бел Амора зволожились очі, незнайомець прокашлявся, сентиментально схлипнула парова машина.
— Вперше в житті… — прошепотів генерал Птерікс і поліз у кишеню по носовичка. — Вперше присутній при народженні… просто з колисочки…
— З такої нагоди не гріх… — натякнула парова машина.
— Ходімо, ходімо… — заквапився незнайомець. — Нам, закостенілим мужлаям і солдафонам, не можна тут лишатися.
Бел Амор не зводив очей з бакена. Бакен сигналив, і ховався за обрієм. Це був не бакен. Це був перший штучний супутник цієї планетки.
2
Зореліт був схожий на першого коня д’Артаньяна — таке ж посміховисько. Жодна пристойна планета не дозволила б цьому шарабану із смердючим реактором сісти на свою поверхню. Хіба що при аварійній ситуації.
Ця ситуація давно накреслилась, проте інспекторові Бел Амору зовсім не хотілося горлати на цілий Всесвіт: “Рятуйте наші душі!” Галактика була зовсім поряд, можливо, навіть за тим пагорбом викривленого простору. Йому вчувався запах Чумацького Шляху. Пахло дощем, квасом, березами… Ось у чім річ: пахло парною і березовим віником. Значить, Стабілізатор затопив для свого командира прощальну лазню.
Що ж, лазня — діло святе; нехай на неї піде останній жар реактора, який догорає.
Бел Амор вкотре спробував вивільнити щоглу, яка застряла, але вітрило не піддавалося, хоч плач. Біс із ним, почекає вітрило.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дзвони зеленої Галактики / Упоряд.» автора Пригорницький Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Борис Штерн ПРИГОДИ ІНСПЕКТОРА БЕЛ АМОРА“ на сторінці 6. Приємного читання.