Розділ «Наталя Околітенко БУЗКОВА МОРФО»

Дзвони зеленої Галактики / Упоряд.

БУЗКОВА МОРФО

Острівець був малий, на його пористих червонуватих берегах лежали скелети великих риб, панцири крабів, черепашки. Відтоді, як цю місцину оголосили заповідником, люди сюди їздили не часто; втім, вона й раніш нікого особливо не спокушала — кількасот метрів каменю й дериштану, пляжу пристойного й того немає.

Сонце вже сіло. Ніна першою вибралась з моторки і, склавши долоні рупором, закричала: “Еге-ге-гей!” Її голос упав у задушливу тишу.

— Годі, — сказав Валько. — А то наполохаєш бузкову морфо.

— Гадаєш, вона тут є?

— А чом би й ні?

Припнувши човна, вони забрали спальні мішки й подалися до невисоких скель, що стриміли посеред острова: шлях був короткий, проте важкий, і скоро їм розхотілося розмовляти. Сутеніло, але на всьому лежало примарне рожеве світло, контурів воно не вирізняло, і, озирнувшись, Ніна побачила стіну з цупкого, заков’язлого в повітрі листя. Прискорила кроки, наздогнала Валька.

— Маркітно якось… Стривай.

Вони зупинилися, дослухаючись до нового для них відчуття, стараючись його збагнути. Було ні прикрим, ні приємним — просто новим.

Археоентомологи Валько та Ніна звикли до диких місць: не раз заходили в безлюдні нетрища, розшукуючи реліктових комах. Як реставратори працюють над безцінною фрескою, відвойовуючи її у часу, так і вчені прагнули відновити колишній ланцюг причин та наслідків у природі, щоб врятувати людство від загрози несподіваних катаклізмів та хаосу. Вони, двоє недавніх випускників інституту, молоде подружжя, займались маленькою ланкою отого ланцюга — шукали один з підвидів метелика морфо, який щез до того, як люди зрозуміли його значення. Втім, можливо, й не зовсім щез: місцеві рибалки, що мешкали по той бік затоки, разів зо два бачили бузкового, чарівної краси метелика, що летів високо, як птах.

Стало зовсім темно, й молодята вирішили влаштуватися на нічліг. Валько поводив навколо ліхтариком, — здавалося, світло лилося на каменюччя, немов сухий пісок. Ніна легенько скрикнула.

— Чого тобі?

— Дряпнулася.

Влаштовуючись у мішку, пояснила:

— Так, ніби мене немає… ніби я розчинилась у цьому мороці… Що за дивина, Вальку?

— Ти просто натомилася, — сказав він і, вивільнивши руку, погладив її волосся.

Стояла задуха, й зорі висіли так низько, що їх хотілося позбирати.

Обоє прокинулись під ранок — крізь сивий туман долинав шум моря.

— Валю, — сказала Ніна. — Мені приснився такий дивний сон.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дзвони зеленої Галактики / Упоряд.» автора Пригорницький Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Наталя Околітенко БУЗКОВА МОРФО“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи