Не вбивай. Батурин.

свідомості тієї небезпеки, котра повисла над їх рідною країною.

Перестрій Росії на губернії, кажуть, уже готовий. Є також Київська губернія, значиться.

Гетьманщини нема, а буде одна неділима Росія. Нема того, за що пролилось стільки крові, за

що такі довгі роки боролося козацтво, чому і він, Мазепа, присвятив так багато своїх турботних

літ. Побілить Петро і одним махом зробить кінець останкам самостійної України, забуваючи, що

українці помогли йому побідити. А якщо побіда останеться за Карлом, так цей знову віддасть

Україну полякам, за кару, що не пристала до нього. Це закон війни. Побідник диктує свою волю,

нагороджує і карає по власній уподобі.

За похибки провідників терпить загал, бо провідник повинен передбачити лихо.

Передбачити — легко сказать!

От і тепер. Мазепа передбачує небезпеку, яка грозить Україні з боку царя. Знає, що треба

порвати з Москвою і пристати до шведів, бо тільки з ними можна добитися волі й самостійності.

А як важко перевести цей намір в діло. Як обережно треба переговорювати з новим союзником,

щоб не довідався старий. Ще гетьман мало кому звірився зі своїми планами, а вже Кочубей і

Іскра побігли з доносом до царя. Що то було б, коли б він провадив справу по-громадськи?

Громада в один голос кричить: «Визвати нас із власті антихриста!», а якщо він притакнув би їй і

сказав:

«Добре, визволяймося», так вона тоді другої заспівала б. Казали б, що москалі — це

люди одної віри, а шведи — лютри, що гетьман хоче шляхетські порядки завести на Україні, що

з ляхами руку держить, і почався б такий танець, якого за часів руїни танцювали. Важка річ