Не вбивай. Батурин.

У ЖОВКВІ

Відколи Жовква Жовквою, таких Великодніх свят, як 1707 року, вона не переживала.

Ще зимою з'їхав туди цар Петро з Меншиковим і з новим своїм канцлером, Гаврилом

Івановичем Головкіним. З царем нахлинуло багато царських людей, боярів, прислуги та

військових старшин.

Невеличкий город зароївся людьми, не було двора, де б не стояли москалі.

Жовківці тулилися по повітках і «маштарках», а були й такі, що лишали своє хазяйство та

переїздили жити на село до родичів або до знайомих.

До царя часто-густо прибували пани польські, що ворожо ставилися до Карла і до нового

польського короля Станіслава Лещинського і обстоювали за Августом, хоч він ще літом зрікся

корони і 14 вересня підписав мир у Альтранштадті.

Відвідували царя у Жовкві навіть такі вельможі, як краківський каштелян Януш

Вишневецький та мазовецький воєвода Хоментовський. Вони без великого почоту і кроку

ступити не вміли, тому-то на час такої гостини у місті за жадні гроші зайвої квартири не знайшов

би.

Були, щоправда, такі шинкарі та властителі гостиниць, що гарні гроші тоді заробляли, але

загал терпів і молився до Бога, щоб раз увільнив їх від тих непрошених гостей.

Цар Петро бісився. Його союзник Август не витривав на становищу; Карло тріумфував.

Цар боявся, що Карло, покінчивши з Августом, усі свої потуги на Московщину кине, і

заздалегідь давав прикази, як народ має на той час поводитися.