Не вбивай. Батурин.

— Душу чортові записав, щоб не старітися

— Невже ж?

Табор хвилюється. Довге безділля до доброго не веде. Старі козаки нелегко з молодими

зживаються, дивляться на них, як на щось нижче, недосвідчене й незаслужене. Хотіли б кращих

харчів і більшої платні. Молоді покликаються на козацьку рівність. Лучаються бійки і розрухи,

треба розсліджувати діло й карати винуватих.

Кари зраджують людей, особливо молодших. Вони тому тільки й шаблю припняли до

боку, що козакові море по коліна.

Табор шумить.

Гетьманове шатро осторонь стоїть.

Воно велике, з непромокального полотна, як на вітрила Всередині обите шовком. Шовк

гарно вишиваний у полтавські узори.

Шатро з трьох частин зложене. В першій — гетьмана канцелярія. В середній — він гостей

приймає, у третій — спить. Шатро на помості з дощок, прикріплене сильними линвами до

паликів, кріпко в землю вбитих. Над ними гетьманська хоругов з вітрами лопотить.

Кругом його декілька інших шатер — для генеральних старшин, писаря, судді, обозного

тощо.

Майдан обведений глибоким ревом і кріпким частоколом В частоколі гармати висунули

гирла на всі сторони світу Обслугують їх старі, досвідчені і вірні гармаші, котрі біля гетьмана вже

не раз службу робили.