Не вбивай. Батурин.

природжена честь шляхоцька не допустять тебе зрадити й продати свого пана та добродія.

Одначе ж для більшої певності, щоб у мене і тіні якогось вагання до себе не було, як я тобі

заприсягнув, так і ти перед лицем Розп'ятого на животворящому дереві Христа дай мені присягу,

що будеш вірним мені і не виявиш тайни нікому.

Орлик присягнув і поцілував хрест.

Тая присяга, як вітер імлу, розвіяла дорешти всякі сумніви й тіні, що були між гетьманом і

його генеральним писарем. Орлик почув себе ще ближчим до свого гетьмана, ніби рідним йому

по переконанням. Перше він підозрівав Мазепу, що цей вивірує і прібує його вірність, що грає в

закриті карти, а тепер ті карти лежать перед ними на чистому столі, — грати будуть ними проти

спільного свого ворога.

Орлик зрозумів вагу моменту, пізнав ціну цього переломового факту в своїм життю і в

відношенню до великого гетьмана. Щоб дорешти прояснити атмосферу, він сказав:

— Присяга вашої вельможності доводить вашу щирість та батьківську дбайливість про

свою вітчизну і про нас усіх, але хто вгадає, що призначив Бог? Який кінець поклала його свята

воля отсій війні і хто візьме верх? Коли швед візьме верх, то вельможність ваша й усі ми будемо

щасливі, а якщо — цар, то й ми всі пропадемо, й нарід занапастимо.

Слова ці, хоч так прості, що можна було їх сподіватися від кождого, немило вразили

гетьмана. Старець шукав у мужчині в силі віку, яким був 35-літній Орлик, тої сміливості й

відважності, якою звичайно визначається мужеський вік, сподівався почути вислів подиву й

захоплення, що гетьман для народного добра кидає на вагу своє значіння і маєток, усе, а тим