– Як ви можете таке казати?
– Думаю, вам навіть пощастило, що ви не причетна до важливих подій, про які пишуть у газетах. До речі, а що саме ви вважаєте важливим?
– Ну… важливе…
– Що буває важливим?
– Це вже, містере Таґґарт, маєте пояснити мені ви.
– У світі не існує нічого важливого.
Дівчина недовірливо звела на нього очі:
– Невже це ви промовляєте такі слова в такий вечір!
– У мене на душі геть не святково, якщо вам цікаво це знати. Ще ніколи в житті я не мав такого паскудного настрою.
На превеликий Таґґартів подив, у дівочому погляді відчувалася така щира стурбованість, якої він іще зроду не бачив.
– Ви втомилися, містере Таґґарт, – тепло мовила вона. – Пошліть усіх під три чорти.
– Кого саме?
– Усіх, хто примушує вас сумувати. Це несправедливо.
– Що несправедливо?
– Те, що ви змушені зараз так почуватися. Ви пережили важкі часи, але виграли. Тому маєте повне право насолоджуватися перемогою. Ви це заробили.
– І що, думаєте, мені робити?
– Цього я не знаю. Але впевнена, що сьогодні у вас має бути свято, шикарна бучна вечірка, щоб до вас завітали різні знаменитості з шампанським, дарували вам різне… Ну, скажімо, ключі від міста чи щось таке… Не можна, щоб ви отак самотою блукали містом, купуючи дурнуваті паперові серветки!
– До речі, дайте їх мені, поки не забули, – похопився Таґґарт, даючи їй десятицентівку. – А щодо шикарної вечірки… То чи не спадає вам на думку, що нині мені нікого не хочеться бачити?
Щиро замислившись, дівчина відповіла:
– А й справді. Я про це не подумала. Але тепер розумію, чому так сталося.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Атлант розправив плечі. Частина І. Несуперечність» автора Розенбаум А. З. (Айн Ренд) на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ IX Сакральне і профанне“ на сторінці 4. Приємного читання.