TextBook Даґні схилилася над паперами, в світлі лампи вилискувало скуйовджене волосся, а біла блузка вільними складками спадала від плечей на худорляве тіло.
– Чого тобі, Джиме?
– Що ти намагаєшся утнути на колії «Сан-Себастьян»?
Вона підняла голову.
– Утнути? Тобто?
– Який там у нас графік і що за потяги?
Вона засміялася: весело і трохи стомлено.
– Джиме, бодай іноді варто читати звіти, що лягають тобі на стіл.
– Про що ти?
– Про те, що ми їздимо за цим графіком і на цих поїздах уже три місяці.
– Один пасажирський потяг на день?
– Зранку. І один товарний увечері.
– Боже милий! На такій важливій гілці?
– Ця важлива гілка не здатна окупити навіть ці два потяги.
– Але мексиканський народ сподівається від нас справжньої допомоги!
– Я в цьому не сумніваюся.
– Їм потрібні потяги!
– Навіщо?
– Щоб… Щоб допомогти їм розвинути вітчизняну промисловість. Як, на твою думку, вони розвинуться, якщо ми не забезпечимо їх транспортом?
– На мою думку, вони не розвинуться.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Атлант розправив плечі. Частина І. Несуперечність» автора Розенбаум А. З. (Айн Ренд) на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ III Верх і низ“ на сторінці 10. Приємного читання.