Розділ III Верх і низ

– Це лише твоя приватна думка. І яке ти маєш право самочинно змінювати графіки? Самі лише поставки міді покриють усі витрати.

– Коли?

Він подивився на сестру. Його обличчя демонструвало втіху людини, яка має нагоду сказати щось ущипливе.

– Сподіваюся, ти не сумніваєшся в успіху мідних компаній, якими керує Франциско д’Анконія? – він урочисто наголосив на імені, спостерігаючи за нею.

– Нехай він твій друг, але… – повільно почала вона.

– Мій? Я думав, він твій друг.

Вона спокійно відповіла:

– Уже десять років, як не мій.

– Ой, як погано… Він же один із найрозумніших підприємців на Землі, не провалив жодної справи… Я, звісно, про бізнес. До того ж, вклав у ті копальні купу власних мільйонів. Ми можемо сміливо на нього покластися.

– Коли ти врешті-решт зрозумієш, що Франциско д’Анконія перетворився на нікчемного пустопляса?

Він засміявся.

– Як до людини я завжди до нього так ставився. Але ти заперечувала. Як же ти заперечувала! Чи вже забула, як ми сперечалися? Може, варто процитувати дещо з того, що ти про нього казала, і висловити припущення стосовно деяких твоїх коників?

– Хочеш поговорити про Франциско д’Анконію? Ти для цього сюди прийшов?

На його обличчі проступив гнів і розчарування, тому що лице Даґні залишилося незворушним.

– Ти прекрасно розумієш, чому я сюди прийшов! – відрубав він. – Я довідався неймовірні речі про наші потяги в Мексиці.

– І що ж ти довідався?

– Який рухомий склад ти там використовуєш?

– Найгірший, який змогла знайти.

– Ти визнаєш це?

– Це все зафіксовано у надісланих тобі звітах.