Розділ «З неопублікованого 1934–1943»

Але тільки «майнула». Це ж така «архівна» справа, так далеко я буду від життя, хоч і лагерного, а проте життя, що я вирішив не йти туди.

Все ж таки в мене думка працювати в літературі і написати велику річ… А в книгозбірні засяду — і все мине. Роботи там багато — треба бути і вранці, і ввечері, студенти — народ, як абоненти, неспокійний — от і сидітиму й день, і ніч у книгозбірні, і ніколи мені буде писати.

А коли взятися за роботу біля романа — треба буде мені їздити на II промисел, а книгозбірня мені цього не дасть змоги робити. Так і вирішив я: не йти в книгозбірню.

Справа з моєю роботою над романом «темна і непонятна».

Обіцянка н [60] ка «дати мені всі умови для роботи» так і залишилась обіцянкою. Подав ото я «рапорта» з планом романа і … ніякої відповіді. Щоправда, я не знаю, чи читав т. Мороз мого плана, чи бачив він його, бо передав я йому це все через секретаря Передерея, — так що, власне, я залишаюсь щодо цього в «неведении».

А не піду я виясняти з тої простої причини, що не хочу ніякими проханнями набридати, щоб бути «чистим», як прохатиму про Варю.

В цих умовах, що я зараз перебуваю, ніяк над романом працювати не можна, бо навіть сісти нема де. Оцю книжечку написати не маю змоги, а не те, щоб працювати серйозно. Треба кімнату!

А. Ф. Морозова — (пом [61] нач [62] І пром [63]) — призначено на пом [64] нач [65] III промисла. Що це за знак? Чому це? Він же ж мав такий тут авторитет, такий «блат», як по лагерному кажуть, поїхав на III промисел.

Tempora mutantur!..

25. VIII. Прибула делегація воркутянських шахтьорів на вселагерний зльот ударників.

Хоч вселагерний зльот і одкладено, та вони все ж приїхали, бо завертатися їм з дороги не було рації.

На чолі делегації Федоров, пом [66] нач [67] КВО, що останній час був на Воркуті, як інспектор КВЧ. Кажуть, що Федоров буде нач [68] КВО.

Телеграма од Варі з Харкова і листівка з Котласа.

Доїхала Варя до Харкова благополучно. Ну, слава богу!

Телеграма датована 22.VIII. Невже вона аж тепер до Харкова приїхала? 16 день з Чиб'ю до Харкова! Очевидно, затрималась у Москві.

Листівка з Котласа до Чиб'ю йшла 16 день! От «зносини» нашої «столиці» з світом?!

Сиджу я й працюю в редакції «Сев[69] гор[70]». Переписую лагкорівські замітки — готую їх до друку. («Лагкор» — лагерний кореспондент).

Колись, давнодавно, ще на «зорі» моєї газетярської роботи робив я те саме!

Скільки з самої «Селянської правди» вийшло вже з отаких «лагкорів» письменників, що тепер «керують» літжиттям, скільки я їх вивчив був свого часу, а я знову сиджу і знову «правлю» дописи про «ларьки», про «каптьорку», про те, що крис і блощиць багато. «Літературна» робота! А відбирає вона в мене часучасу! З 9ої ранку до 2ої і з 5 до 10. 10 годин! Що, як би я ці десять годин сидів і писав щодня?! Н і з з я!

Єсть в ред [71] «Сев [72] горн [73]» секретар — дівчина Леля Слебик. Тй 26 років. Вона — рецидивістка, повія, злодійка. Працювала в агітбригаді, а по її розформуванню взяли її в редакцію. Вона — грамотненька. Каже, що з безпризорних і т. д.