Розділ «З неопублікованого 1934–1943»

Я отетерів.

І вона думає залишатися вільнонайманою. Що таке?

Лагер ото так впливає на людину, паралізує її волю, дерзання і т. д. Це ж жах!

Невже й мене засмокче це болото, що й я залишусь «вічним лагерником».

А що ж? 10 років! Хіба це жарти?! Який жах!!

23. IX. Перебрався жити в кімн[47] № 15, буд[48] колонізованих № 2, на місце І. Г. Добриніна. Тимчасово, на час командировки Добриніна в геолог [49] експедицію.

Живу. Тут принаймні тепло. В кімнаті нас 6 чоловіка.

Бухг [50] Межеренко Юхим Іович — з Олександрії (Херсонщина), Олексій Гаврилович Голубєв — донський козак, Мик [51] Серг [52] Гудковський — білорус, з Мозиря, бувший сільськ [53] учитель, Вас [54] Волод [55] Брюханенков — картографрисувальник і Ларивон Мйх[56] Вергазов — бухг [57] І пром[58].

Вергазов і Гудковський — вільнонаймані, решта — колонізовані.

Всі старі лагерники.

Зараз типові чиновники. Робота й сон.

Найживіший із них Голубєв. Він і книжку іноді читає, і взагалі цікавиться всім…

Решта — мертві.

Голубєв, між іншим, малоосвічена людина (він із багатих хазяїв донських), сам вивчився рисувати й тепер рисувальником в геолсекторі.

Найбільше дивує мене білорусучитель. Йому, мабуть, років 26–27. Молодим зовсім він попав у лагер, одбув, поїхав був додому, а потім знову попросився на роботу в лагер. Нічим абсолютно не цікавиться — ні газетою, ні книжкою. Вовтузиться з ножичком, щось там його шліфує, колодочку до нього робить і т. ін.

Скучний взагалі народ.

Хата нічого. Тепло. Але така сила крис, що буквально не можна нічого залишати. Як тільки чи в торбі, чи в ящику є щось їстивного — прогризуть і з'їдять.

Ну, ясно, що блощиці, прусаки і т. ін. — це обов'язково. Ну, та жити тут все ж таки ліпше, ніж десь у бараку. Тут хоч не обікрадуть. Та й тепліше!

24. VIII. Звільнилося [59] зав. книгозбірнею в технікумі.

Майнула думка, чи не піти мені за книгаря до книгозбірні…