TextBook Раптом зривається Гриць з «Ой не ходи…». Хвацько так підходить:
— Що я вас хочу запитати, панетоваришу!
— А що таке?
— Чи не буде нам уже колинебудь демобілізація? Не встиг я відповісти, як із репродуктора:
Ой не ходи, Грицю, Та на вечорниці, Бо на вечорницях Дівки чарівниці..
— Ой. не можу! — скрикнув Гриць і кинувся до Дніпра. — Вирину, як скінчить! — та шубовсть у воду!
КОСТЬ КОШЕВСЬКИЙ
Помер Кость Кошевський.
Тепер от вдивляєшся в лави наших робітників на неосяжному полі нашої культури і бачиш: порідшали ті лави, не видно густої Костевої постаті, порожнеча в перших рядах на тім місці, де ще недавнечко стояв Кошевський, і порожнеча чималенька, так ніби те місце заступала не одна людина, а кілька їх…
І шкода, і жаль бере, і сум охоплює…
Особисто я давненько знав Костя Петровича Кошевського.
Був він тоді стрункий і молодий, високий і гнучкий, з буйною шевелюрою і великими, веселими, гарячими голубими очима…
Було це 1914 року.
Тоді й у таких, як я, ще не було таких лисин і їм хотілося співати щовечора якоїсь веселої.
Приїхав Кость Кошевський з Донбасу. Здається, чи з Алмазної, чи з Алчевської.
Працював він там на шахті, бунтував у шахтарському драмгуртку, драмгурток для його натури здався завузьким, — покинув він усе: батьків, шахту, роботу, драмгурток і полетів воювати Київ.
Прибув він у фраку й у лискучому циліндрі, випрасуваних штанях і в лакових черевиках.
На нас, що тоді фельдшерували й екстерничали, щоб до університету вибитись, подивився згори вниз і кинув:
— Городські називаєтесь! Столичні! А подивітьсяно на себе! Спите!
Дивилися ми на цього красуня парубчака й думали:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Літературно мистецькі усмішки“ на сторінці 8. Приємного читання.